Українська козацька держава в другій половині XVII—XVIII ст. Ukrainska_kozatska_derzhava_v_druhii_polovyni_XVII | Page 78

ленської губерній, перенесення їх “по границе империи...
в местах приличных” . Указом 1783 р. розформовувалося
українське козацьке військо, яке зливалось з російською
армією. В 1796 р. на території колишньої Гетьманщини
було утворено Малоросійську губернію82.
Фактично й законодавчо ліквідувавши автономію, цар­
ський уряд у другій половині XVIII ст., однак, ще не раз
порушував питання про уточнення кордонів між “Велико-
росією”, “Малоросією” та Слобожанщиною; Україною, Річчю
Посполитою і Туреччиною, окремими українськими і
російськими губерніями. Проте йшлося про Україну (чи її
регіони) не як державу, а головним чином як про одну з
“областей”, що входили до складу єдиної імперії . Досить
характерною в цьому аспекті може бути доповідь членів
Сенату імператриці в 1775 р. про Новоросійську і Азовську
губернії, де вже всі землі між Бугом і Дніпром розгля­
далися в основному як “росейские”. В ній також зазнача­
лося, що кордон Новоросійської губернії, а отже, й Росій­
ської імперії, з Польщею на ділянці від гирла Тясмина до
гирла Синюхи тоді збігався з межею Єлисаветградської
провінції. Далі він ішов униз Бугом до його гирла та
Дністра, за ним — до фортеці Кінбурн “с ея округом”
(таку офіційну думку від імені Сенату висловив граф
Григорій Потьомкін) .
Досить детальний опис цієї демаркаційної лінії зна­
ходимо в “Акте розграничения Новороссійской губерній
и Польской Украины, заключенном полномочными ея
императорского величества и короля Республики поль­
ских комиссарами в 5 день генваря 1781 года”. Зазначимо,
що мета з обох боків була така: “...Навсегда упредить и
отвратить бьшшіе между жителями доныне споры и
ссоры”85. Ще раз уточнювалася вона в “Описаніи границы
между Новороссійскою губернією и Польскою Украи­
ною” від 16 січня того ж року86. Кордон в обох випадках
визначався по річках Тясмин, Ірклій, Вись, Синюха (або
Синя Вода), Буг (Бог), Турія, Дніпро, а також суходолом
між ними.
/
В 1783 р. досить активно проходило “дело разграніченія
Малыя Россіи от Польши в Кіевской губерній”8 .
1 хоча всі ці заходи й передбачали встановлення кор­
донів між Російською імперією та Річчю Посполитою “от­
ныне на будущія времена”, проте справа була вирішена тільки
в 1793 р., внаслідок так званого другого поділу Польщі, за
яким Правобережну Україну і частину Західної Білорусії
77