обещана * была через прусского короля хану крымскому к присовокуплению до Крыму . Але вступ на престол Катерини II ( 1762 — 1796 рр .) став перепоною до здійснення цих намірів . Хоча кримський хан робив спроби “ напряму ” схилити Військо Запорозьке до союзу з ним і приєднатися до ханства , П . Калнишевський — останній кошовий Запорозької ( Нової ) Січі ( 1762 , 1765 — 1775 рр .) — відмовився від цього кроку і через київського генерал-губернатора Глібова сповістив про це імператрицю . Зазначимо , що посланець кошового старшина Недзельський за донесення таких новин отримав у нагороду “ іменну ” шаблю74 .
З середини 60-х років процес суцільного знищення царатом усіх автономних державницьких чинників України пішов особливо швидкими темпами . У січні 1764 р . Катерина II наказала К . Розумовському прибути до Петербурга й під загрозою кари за “ зраду ” примусила того зректися гетьманства . 10 листопада того ж року вона видала указ про утворення замість старшинського управління Малоросійської колегії на чолі з графом Петром Рум ’ янцевим . А указом від 17 листопада визначила “ главным малороссийским командиром ” генерал-губернатора75 . При цьому П . Рум ’ янцеву імператриця радила щодо “ малоросіян ” “ не всегда силой ввереной ему власти ” діяти , а “ искусно изворачиваться ” та “ иметь и волчьи зубы , и лисий хвост ” 7 . Скасувавши уряд гетьманства , Катерина II прагнула до того , щоб цей час і навіть сама назва “ гетьман ” зникли “ назавжди ”, а жителі Гетьманщини — обрусіли й перестали б дивитися , неначе “ волки в лес ” 77 . Маніфестом від 28 липня 1765 р . Катерина II ліквідувала козацьке самоврядування на Слобожанщині , позбавила місцевих козаків їхніх попередніх прав і привілеїв , перевівши на статус “ військових обивателів ” 78 . І , нарешті , з серпня 1775 р . набув чинності “ Манифест об уничтожении Запорожской Сечи и о причислении оной к Новороссийской губернии ” 79 . На початку 80-х років нею ж на Лівобережжі було ліквідовано полковий устрій , а замість нього створено Новгород-Сіверське , Чернігівське і Київське намісництва80 . У 1782 р . відповідно до указів цариці й Сенату вийшло розпорядження намісницького правління , в якому ще раз наголошувалося про необхідність остаточного скасування внутрішніх “ малоросійських ” митниць і “ застав ” на кордонах білоруських , Псковської та Смо
76
* Росією .— О . Г .