безпосередньо імператрицю Єлизавету Петрівну ( 1741 — 1762 рр .) задовольнити деякі домагання козацької старшини , зокрема , щодо “ обрання ” ( фактично призначення ) нового гетьмана . Іменним указом від 16 жовтня 1749 р ., виданого Колегії іноземних справ , це доручалось здійснити графові Гендрикову55 . Можливо , стався збіг обставин , але через кілька днів після виходу цього указу на ім ’ я імператриці було подано “ Доношение ” військового писаря Запорозької Січі Петра Чернявського з проханням від “ всієї ” низової старшини змінити порядок “ виборів ” кошового отамана , а саме — призначати надалі його царицею , щоб позбавити “ чернь ” можливості обирати “ ей нужного атамана ” ( оригінал документа датовано 22 жовтня 1749 р .) 56 .
При підбиранні кандидатури гетьмана вибір впав на Кирила Розумовського ( 1728 — 1803 рр .), який у дитинстві випасав батьківську худобу , а після “ випадку ” з старшим братом Олексієм Розумовським , некоронованим чоловіком цариці , став графом ( з 1744 р .). Після затвердження указом 5 червня 1750 р . гетьман України57 Кирило Григорович переселився у Глухів , де , оточивши себе “ двором ” і охоронцями , зажив мов “ царьок ” 58 . Спочатку Єлизавета Петрівна пішла на значні поступки новообраному гетьманові . Нею особисто чи з її відома були повернуті всі рангові маєтності “ на булаву ”, відновлено право самостійного фінансового управління в регіоні , відкликані російські сановники зі старшинської адміністрації , генерального суду , Комісії економії тощо , а також скасована Канцелярія міністерського правління . 24 липня 1751 р . Сенат видав указ про підпорядкування Коша Запорозької Січі гетьманові й надіслав його до канцелярії К . Розумовського59 . Тобто цими заходами практично скасовувалося більшість адміністративних “ реформувань ” Петра І , Петра II та Анни Іванівни , а Гетьманщині повертався політичний статус , який існував на період обрання гетьманом І . Скоропадського .
Сам гетьман , незважаючи на те , що між ним і урядом власне Росії не було укладено ніяких “ статей ” — угод чи договору , почав на свій розсуд розширювати автономне управління Української держави : відновив склад генеральної старшини і суду , функціонування суспільно-політичних установ , дещо реформував торгівлю й судочинство ( наприклад , скасував російський “ суд по формі ” і т . ін .). К . Розумовський відразу взявся за реальне підпорядкуван-
72