Українська козацька держава в другій половині XVII—XVIII ст. Ukrainska_kozatska_derzhava_v_druhii_polovyni_XVII | Page 72

мовою ), або ж Білозерка ( 25 верст від Кам ’ яного Затону ); перехід через затоку Кам ’ яний Затон на р . Дніпро ( мала у довжину 2 версти і знаходилася в області Великого Лугу ); далі вниз по Дніпру , Великим кримським шляхом ( від Білозерки 35 — 40 верст ) до урочища Рогачин ; потім йшла лінія від Кам ’ яного Затону до р . Кінські Води , “ отъехав ” верст 5 ; урочище під Кучугурами на березі названої річки ( ще 15 верст ); урочище під Лисою Горою , де р . Кінські Води , “ пришев іс степу ”, впадала в Дніпро ; звідтіля по цій же річці вгору 22 версти 9 .
Уряди і Російської імперії , і Польщі , і Кримського ханства всіляко прагнули зберегти недоторканість кордонів своїх держав . Тому проблемам прикордонних земель вони завжди приділяли пильну увагу . Так , Колегія іноземних справ Росії в 1745 р ., посилаючись на те , що державні кордони з Річчю Посполитою ще остаточно не визначені , заборонила спеціальним указом видавати польським шляхтичам документи на право володіння маєтками в прикордонній смузі50 . В тому ж році кримський хан Селім Гірей скаржився київському генерал-губернатору М . 1 . Леонтьеву на недоречність сутичок на кордоні між запорозькими козаками і ногайськими татарами51 . Одночасно розглядалися питання про бажання мешканців Правобережної України перейти в межі Російської держави2 . Урядовці Речі Посполитої в свою чергу уточнювали відстані сіл і містечок до польсько-українського кордону53 .
Для 1749 р . маємо детальний опис важливої ділянки польсько-українського кордону по р . Стугна і прилеглих до неї районів , здійснений на підставі карти 1748 р . Олександра Івановича Рігельмана ( 1720 — 1789 рр .) — відомого російського історика , військового інженера , топографа , генерал-майора , який у 1741 — 1743 рр . у зв ’ язку з встановленням російсько-турецької демаркаційної лінії побував на Запорожжі . Згідно з нею кордон від Василькова проходив до форпосту Острицький , далі річками Стугна й Оршинка , Глибоким Яром , по “ Білоцерківському шляху ” до “ полского ” с . Альтанка , від того до “ полского ” містечка Германівка , через річки Крива , Руда та Краснянка в “ российскую границу ” до річок Берестова та Альтанка , що знову впадала в Сгугну , річками Луковиця та Кобарин ( верхів ’ я ), біля с . Обухів , форпосту Совщина , через долину Гаврилова Пасіка , по р . Трежерелівка до с . Нещурів54 .
Наприкінці 40-х і на початку 50-х років ускладнення міжнародного становища спонукало російське керівництво і
71