торгнення м . Котельва від Гадяцького полку і приєднання до Слобідської України ( Охтирського полку ). Пункт 5 називав запорожців “ бунтівниками ”, що фактично ставило їх поза законом , а воєводам з Росії офіційно дозволяв “ по давнему обычаю , в Украине пребывающим ”, за згодою місцевої старшини “ интересоваться ” внутрішнім життям українців . Пункт 13 підпорядковував гетьмана міністрам Малоросійського приказу . Сам 1 . Скоропадський визначався як “ подданый его царскаго величества обоих сторон Днепра гетман со всем войском Запорожским ” 31 .
Як своєрідний додаток до “ Решительного указа ”, очевидно , слід розглядати “ Статьи государя Петра I явныя и тайныя ближнему стольнику , Андрею Измайлову , каким образом ему поступать в советах , находясь при гетмане , Иване Скоропадском ” від 18 , 27 і ЗО липня того ж року . Вони називали землі Війська Запорозького “ Малоросійським краєм ”, де царський резидент ( на першому місці за текстом ) “ обще ” з гетьманом мали утримувати все населення і , зокрема , “ бунтовщиков ” запорожців “ в тишине и в покореній к великому государю ” ( п . 1 ). У них наказувалося всіх “ своевольцов ... искоренить ”, не допускати їх поселення в одному місці , особливо на Січі ( п . 2 ). Пункти 3 — 10 передбачали проведення зовнішньої політики Скоропадським під наглядом А . Ізмайлова й з відома ( згоди ) сюзерена . Гетьманською резиденцією призначався Глухів , замість розореного та спаленого Батурина32 .
Як бачимо , і “ Решительный указ ”, і “ Статті ”, надані Ізмайлову , продовжували попередню політику царського уряду , спрямовану на скасування “ давніх прав і вольностей ” українців , перетворення їх колись автономної держави на типову “ окраїну ” Московії .
В період російсько-турецької війни 1710 — 1713 рр . знову досить гостро постало питання про Правобережжя . Після невдалого Прутського походу в Молдавію у 1711 р . Петро І змушений був вивести з регіону свої війська й відмовитися від претензій у майбутньому на ці землі . Вони переходили в повну власність королівської влади . В зв ’ язку з цим у краї ліквідувався полковий устрій й відновлювався попередній польський , почався масовий переселенський рух на лівий берег Дніпра . В іменному указі від 23 вересня 1711р . наказувалося білоцерківському полковнику А . Танському : “ Тамошним же полковникам с полковою , сотенною и рядовою козацкою старшиною , с женами и детьми их и с их движимими пожитки на
66