осганетца в державе его царского величества (!)’ один Кіев , и будет в великом опасеніи , потому что в те Чигиринскіе места и протчих тех городов ” перейдут на житье с сей стороны Днепра , і населятца одним летом множество , и берег той стороны реки Днепра овладеют и учнут называть тот берег своим , и будучи у реки Днепра в самой близости , произойдут от них ссоры и сей стороны Днепра жителем помешки , а запорожскіе казаки совершенно по всем тем Днепровским местам будут склонность иметь к той Заднепровской стороне , а ему , гетману , послушенство какое и учинят , и то разве по самой неволе , и от того будут как от жителей той стороны Днепра , так и от запорожцов , трудности и розни болыше , и все пойдет на сторону царскаго величества неспокойно и ко утрате большой ”. I далі конкретно про Стародубщину 1 . Мазепа наголосив : “ А от Стародубскаго полку в польскую сторону ко уступке нигде ничто не приличилось , потому что той Стародубской полк с поляки розделила река Сож (!), и за тою рекою , на польской стороне ево , гетманского , владения никакова нет (!), а за реку в Стародубской полк полякам вселятца непристойно же ...” 17 .
З наведеного уривку стає , на наш погляд , цілком очевидним : по-перше , рішуче небажання гетьмана ще більшого звуження його влади на правому березі Дніпра ' та обмеження впливу на Запорозьку Січ ; по-друге , застосування ним у формі політичного аргументу чи залякування ( до певної міри , звичайно ) російської сторони можливим вибухом протесту з боку запорожців і частини мешканців Лівобережжя проти пропольської орієнтації царя ; по-третє , визнання І . Мазепою того незаперечного
Підкреслено нами .— О . Г .
** Попередньо мова йшла також про Канів , Черкаси , Крилов .
***. Іван Мазепа протягом свого правління не полишав надії знову возз ’ єднати під власною булавою Правобережжя й Лівобережжя . Цікаво відзначити , що навіть в іменних указах і грамотах його нерідко називали гетьманом “ Войска Запорожскаго обоих сторон Днепра ”. Зокрема , таке титулування знаходимо в царському указі й “ изволеніи ” 1688 р . чернігівським полковнику Я . Лизогубу та старшині , які були відсутні під час обрання нового гетьмана , про їх “ во всяких делах послушаніе і повиновеніе ” Мазепі ( ЦНБ НАН України . — ВР .— Ф . 2 .— № 4729 .— Арк . 1 зв .). Схоже також міститься на сторінках багатьох тогочасних офіційних документів . 1 . Мазепа ж , як правило , підписувався так : “ Гетьман Войска его царскаго пресветлаго величества Запорожскаго ”. ( Див .: Источники малороссийской истории .— Ч . 2 .— С . 1 , 2 , 8 , 11 , 23 , 39 , 43 та ін .)
61