другій повернуто частину Подніпров ’ я з невеликими турецькими фортецями ( правда , які мали негайно знести ). Область же між Очаковим і Запорожжям передбачалось не заселяти15 . Отже , ця угода в основному закріпила результати Азово-Дніпровських походів . У ході міжнародного Карловицького конгресу 1698 — 1699 рр . була досягнута домовленість між Туреччиною та Польщею ( договір від 16 січня 1699 р .) про передачу останній Брацлавщини , Поділля , а також південної частини Київщини .
З початком нового століття , після проголошення війни Швеції у 1700 р ., Петро І перетворює Україну ( в першу чергу її прикордонні землі з Польщею ) фактично в свою заложницю при вирішенні великодержавницьких проблем . Так , укладаючи угоду з польським королем Августом II Сильним ( роки правління 1697 — 1706 , 1709 — 1733 ) про спільні дії проти шведського короля Карла XII ( 1697 — 1718 рр .), він , нехтуючи інтересами Української держави , пообіцяв “ уступити ” Речі Посполитій кілька “ городів ” на Правобережжі й деякі села Стародубського полку . А вже після цього відправив до І . Мазепи ( з метою розвідати , як той поставиться до такого рішення ) дяка Бориса Михайлова з “ таємними ” статтями . В них , зокрема , йшлося про можливість відриву “ от Украйны ” та повернення “ во владеніе ” Речі Посполитої “ заднепровских местечек ” Трахтемирова , Стайок і Трипілля ( пункт 3 ); заселення Чигирина та деяких прикордонних районів , щр за “ Вічним миром ” мали залишатися без осілої людності ( пункт 4 ); передачі найближчих “ к стороне польской ” сіл на Стародубщині ( пункт 5 ) .
Гетьман дуже добре розумів тактику й загальну політику щодо України царського двору . В цій справі для нього майже не існувало таємниць . Тому , щоб не сваритися з Петром І , t . Мазепа вирішив повністю не відмовляти посланцю і після дворазової зустрічі з ним “ в тайне наодине ж ” погодився віддати полякам Трахтемирів , Стайки і Трипілля . Однак , враховуючи попередній досвід і “ многое непостоянство польское ”, зажадав зафіксувати цю угоду в конституції на сеймі , а сам зміст її офіційно опублікувати . Очевидно , так він хотів убезпечити Українську державу від подальших зазіхань і королівської , і царської влади . На всі інші пропозиції гетьман не пристав . 1 хоча в тактовній формі , але принципово заявив : “... B польскую сторону уступать никоторыми мерами не возможно , таких ради причин : естьми теми местами уступить , то на той стороне
60