Українська козацька держава в другій половині XVII—XVIII ст. Ukrainska_kozatska_derzhava_v_druhii_polovyni_XVII

вона мала злитися (зникнути) в єдиному самодержавному утворенні (навіть без згадки в народі про колишню автономію); по-трете, обумовлювалися неминучий процес асиміляції українців і ще більша “прозорість” кордонів України з Московською державою; по-четверте, створю валися умови для швидкого “опанування” сановниками з Росії жителів Лівобережжя (на відміну від Правобережжя). Ст. 20 передбачала зміцнення південних кордонів з метою “утесненія и удержанія Крыму и от нахожденія... крымских орд” на “великороссійскіе” та “малороссійскіе городы”. В зв’язку з цим планувалося збудувати на лівому березі Дніпра проти Кодака могутню фортецю й укріплені поселення (де жителями мали бути “безо всякаго пре- пятія” українці) вздовж річок Самари, Орелі, Берестової та Орчику5. Підписання Коломацьких статей стало своєрідним успіхом московської дипломатії і корінним чином зачі пало державницькі інтереси Гетьманщини. Воно стало “приємною несподіванкою” навіть для сюзеренів та їх найближчого оточення. Російські правителі в грамоті бояринові В. Голицину від 5 вересня 1687 р. із задоволен ням відзначали, що статті написані “со многою прибав кою” для честі государів і “привели” Військо Запорозьке до них у “подданство”, “прибыль” та “пространство” . Проте, незважаючи на ці та деякі інші обмеження, І.Мазепа, досить вміло використовуючи різні політичні обставини й особисте приязне ставлення до себе царів, у перші роки свого правління зумів проводити порівняно незалежну внутрішню та зовнішню політику. Правда, при цьому він сповіщав у Москву про кожний свій більш- менш значний крок. Зокрема, його неабияк цікавили сто сунки з урядом Речі Посполитої. Вже в грудні 1687 р. у листі до В. Голицина він писав про утиски, що їх чинили польські магнати на Правобережжі жителям “греко- російської” віри і просив з цього приводу послати на Гродницький сейм спеціальне посольство7. В серпні 1689 р. І. Мазепа відправив у Росію Якова Глуховця, який повер нувся від коронного гетьмана і, очевидно, мав розмову з польським володарем8. А 11 лютого наступного року І. Мазепа повідомив безпосередньо Івана та Петра Олек сійовичів про свої зносини з великим гетьманом литов ським Казимиром-Павлом-Яном Сапешю (помер у 1720 р.) і з коронним польним гетьманом Станіславом Ябло- новським (1634— 1702 рр.)9. У 1691 р. з Лівобережжя до 57

Українська козацька держава в другій половині XVII—XVIII ст. Ukrainska_kozatska_derzhava_v_druhii_polovyni_XVII | Page 58