Розділ З
ДЕРЖАВНІ КОРДОНИ УКРАЇНИ ТА ЇХ ПОСТУПОВА ЛІКВІДАЦІЯ В КІНЦІ XVII — XVIII ст .
Після тяжкої “ руїни ”, Андрусівської угоди 1667 р ., “ Вічного миру ” 1686 р . та деяких інших подій Іванові Мазепі ( 1644 *— 1709 рр .) разом з гетьманською булавою у 1687 р . дісталося у “ спадок ” напіврозорене Лівобережжя та залишився тільки спомин про “ велику ” Українську державу за правління Богдана та Юрія Хмельницьких , Івана Виговського . Приблизно тоді ж фактично припиняються державотворчі процеси на Правобережжі . Корсунський полковник Захар Іскра , богуславський полковник і наказний гетьман Правобережної України Самусь ( Самійло Іванович ), білоцерківський ( фастівський ) полковник Семен Палій та інші старшини в боротьбі проти антиукраїнських заходів уряду Речі Посполитої вже не мали в 80 — 90-х роках , як їх попередники , ніякої можливості проводити більш-менш самостійну державницьку політику . В зв ’ язку з цими обставинами новообраний гетьман , мабуть , не раз згадував свого батька Степана — Адама Мазепу , прибічника старшинського угруповання Виговського , і його участь у складанні пунктів Гадяцького договору 1658 р . У кінці 50 — на початку 60-х років він також був прихильником автономічних пропольських ідей , проголошених у Гадячі1 .
На той час , коли Іван Мазепа в умовах гострої політичної боротьби став керманичем великого регіону — Гетьманщини , він вже мав значний практичний досвід служби у різних правителів : польського короля Яна II Казимира ( за дорученнями якого в урядових справах їздив у 1659 р . до І . Виговського , у 1660 р . — Ю . Хмельницького , у 1663 р . — П . Тетері ), правобережного гетьмана П . Дорошенка ( з 1669 р .), а потім лівобережного — І . Самойловича ( з 1674 р .). Першим його кроком як державного
* 3 приводу року народження І . Мазепи в історіографії існують різні думки . Деякі дослідники називають 1629 р . ( М . Костомаров ) або ж 1639 р . ( О . Оглоблін , Н . Полонська Василенко ). Нині серед істориків поширена думка , що 1644 р . є найбільш достовірним .
55