Договір про “ Вічний мир ” 26 квітня ( 6 травня ) 1686 р . між Росією і Польщею знову підтвердив рішення попередніх угод ( починаючи з Андрусівської ) про поділ України ( п . З — 5 , 7 і 17 ), хоча в більш категоричній формі : “... А его королевскому величеству от Днепра через тот весь помянутой Малороссійскій край никакого города , ни места , ни волости , даже до Путивльскаго рубежа , во владеніи и в держаній , от нынешняго времени и дня вечнаго миру , не имеет належати вечно и имети не будет ”. У ньому остаточно ( юридично і фактично в міжнародному розумінні ) закріплювалося за Російською державою право на володіння всім Лівобережжям : “... Где суть Северскіе городы , Чернигову , Стародубу , Новгородку-Северскому , Почепу и иным , также и всей Малой Россіи сея стороны Днепра , городам Нежину , Переяславлю , Батурину , Полтаве , Переволочне и всем , того Малороссійского краю , городам , землям і местам , какими ни есть прозвищи и урочыщи названные , со всеми своими уездами , селами и деревнями и в них жывущими всяких чинов людьми и принадлежностями , как они по се время по перемирному договору в стороне их царского величества обретались , так и ныне оставаться имеют на вечныя времена ”’. Річка Орель окреслила південну межу регіону . Важливо відзначити також територію навколо Києва ” , що передавалася Москві й мала обмежуватися спеціальними прикордонними позначками : “ Вверх Кіева берег Днепра , почав от устья реки Ирпени , которая в Днепр впадает , вниз Днепром , с городками , с Трипольем и Стайками , также Днепром вниз миля , а оттуда от Днепра почав , прямым через поля путем , по пяти миль в ширину , а от того места , также ведучи полем прямо до реки Стугны , имеет в стороне во владеніи и в державе их царского величества оставатись . А около Кіева все земли , которыя суть между речками Ирпенем и Стугною , или Стульмою , даже по Васильков , и тому местечку Василькову и от него вверх , от берега реки Стугны в поле , как Васильков стоит , на полмили выше , и оттуда полем прямо к берегу Ирпени черта ведена быть имеет ”. Згідно з “ Вічним миром ” Польща відмовлялася від протекторату над Запорозькою Січчю , яка повністю як самостійна і відокремлена політико-адміністративна одиниця переходила до складу Російської держави . При цьому до-
Проте , як ми бачили вище , перед цим далеко не всі лівобережні райони входили до складу Російської держави . Скажімо , за Андрусівським договором це тільки Сіверська земля та Чернігів .
За Київ Польща отримувала компенсацію в розмірі 146 тис . крб .
51