Українська козацька держава в другій половині XVII—XVIII ст. Ukrainska_kozatska_derzhava_v_druhii_polovyni_XVII | Page 44

Подольского, а не Волиня, а не Подоля”22. Приблизно
таку ж демаркаційну лінію відстоювали тоді ж і московські
посли2 .
З наведеного фрагмента джерела бачимо, що по-перше,
наявним є прагнення гетьмана до міжнародного визнання
і законодавчого підтвердження кордону між Українською
і Польською державами; а по-друге, до встановлення дер­
жавних меж відповідно до рішення у Зборові 1649 р.; і,
по-третє, до фіксації такої державної території, якою вона
була ще за Б. Хмельницького.
Проте до підписання договору саме у такому вигляді
справа не дійшла. Група старшин на чолі з І. Лісницьким
і Г. Гуляницьким, налаштована антиросійськи, разом з
Ю. Хмельницьким вирішила скористатися нагодою ро­
зірвати союз з Москвою та утворити унію з Польщею. У
зв’язку з цим під Чудновим (Волинь) вони уклали укра'їн-
сько-польську угоду (т. зв. Слободшценський трактат 1660 р.),
яка багато в чому повторювала положення Гадяцької, але
в ній вже не йшлося про “Велике князівство Руське”.
Відтепер Хмельницький повів відверту боротьбу проти
колишніх спільників. Російський державний діяч Куракін
у своїй “Одписке” від 6 серпня 1661 р. сповіщав уряд, що
наказний гетьман Я. Сомко з Переяслава часто листується
з Ю. Хмельницьким і з полковниками “задніпрянськими”
і готується до збройного виступу проти царської велич­
ності, застерігав “царських людей” по “черкаських” містах
стерегтися козаків24. Такі ж наміри — вирушити “на Мос­
кву” — виношував також полковник Василь Золотаренко25.
Ці події свідчили про те, що політика гетьманського
правління у той час не передбачала чіткої національної й
державотворчої програми. В українському уряді спосте­
рігалися періодичні значні хитання то в один, то в інший
бік. Серед панівної верхівки йшло групування різних
опозиційних партій. Слободшценський трактат, не отри­
мавши схвалення широких верств населення, терито­
ріально поділив Українську державу на дві частини: Ліво­
бережну (під егідою російської корони) і Правобережну
(під егідою польської корони).
Ю. Хмельницький все ж таки і пізніше не втрачав надії
знову об’єднати державу, але зробити цього вже не зміг.
* В жовтні 1660 р. польсько-шляхетське військо в м. Слободищі
(тепер село Бердичівського району Житомирської області) оточило
козацькі збройні сили //Див.: Герасимчук Василь. Чуднівська кампанія
1660 р. - Львів, 1913.- С. 72-83.
43