передбачалося переселити в інші населені пункти16 . Але проти цього категорично висловилися старшини й особисто гетьман . їм вдалося вмовити воєводу не чинити так , посилаючись на можливі негативні наслідки такого акту , а саме — про можливий вибух міжусобної війни .
Нові статті знову ставили гетьмана і старшин у певну залежність від царя , “ ево изволенія ” ( ст . 1,2 ); обмежували їх можливості у зовнішніх стосунках з іноземними державами ( ст . З , 4 ); у Переяславі , Ніжині , Чернігові , Брацлаві , Києві й Умані дозволяли розпоряджатися московським воєводам і надавали їм право володіти “ маетностями теми , которые принадлежали к тем воеводствам прежде сего ” ( ст . 5 ). Ст . 15 “ велела ” гетьману “ город Старой Быхов очистить великому , государю ”, а “ черкас и иных чинов служилых людей ” звідти “ вывести ” 17 . Ст . 16 ще раз окреслила східну межу між Українською і Російською державами ( на випадок переходу кордону селянами-втікачами , злочинцями тощо ). Конкретно в ній зазначалося : “ В прошлых , во 162-м и во 163-м и во 164-м ’ и после тех годов , изо Брянского и с Карачевского и с Рыльского и с Путивлского уездов дворян и детей боярских люди и крестьяне многіе розбежались в черкаскіе городы и в Новгородок Северской , и в Почеп , и в Стародуб , и из тех городов приходя к помещиком своим и вотчинником , всякіе злості и разоренія неистерпимые делают . И гетман бы и все войско Запорожское тех воров беглецов велели , сыскав , отдать помещикам их и вотчинникам , и впредь заказ учинить крепкой : которые боярскіе люди и крестьяне впредь учнут бегать в черкаскіе городы , и тех бы никто в черкаскіх городех не приймал , чтоб в том в тех порубежных городех ссоры , а служилым людям разоренья не было . ... А есть ли кто принимать тех беглых людей и крестьян и тех карать смертью ” 18 .
Заборона приймати втікачів , мало того , смертна кара за це завдали помітного удару по “ вольностям ” Війська Запорозького . Очевидно , через це та ряд інших обставин нові статті Ю . Хмельницького викликали неабияке невдоволення серед українського населення19 . Разом з тим , фіксацію такого державного кордону між Україною і Росією знаходимо далі у статтях наступних гетьманів : від 1 . Брюховецького до І . Мазепи включно20 .
40
* Маються на увазі 1654 , 1655 і 1656 роки .