Українська козацька держава в другій половині XVII—XVIII ст. Ukrainska_kozatska_derzhava_v_druhii_polovyni_XVII | Page 40

“посадовити” своїх воєвод; по-третє, до мінімуму звести
зв’язки українців з білорусами (щоб “козаки туди не
ходили” і на “Белой России ныне и впредь залоги ка­
зацким не быть”)13.
Після скинення з гетьманства Виговського та його втечі
до Польщі, де йому надали звання сенатора і нічим не
підкріплений титул київського воєводи, вирішення всіх
цих та багатьох інших питань було покладено знову на
Юрія Хмельницького. Друге обрання Хмельницького ста­
лося в 1659 р. спочатку на раді в Германівці (Правобереж­
жя). Активно підтриманий старшинами правобережних
полків, він через воєводу Олексія Трубецького запропону­
вав цареві нові статті - угоди, де на користь українського
населення було “многое написано... сверх прежних ста­
тей” Б. Хмельницького. В них, зокрема, вимагалося, щоб:
московських залог і воєвод ніде, окрім Києва, не залиша­
лося (ст. 2); переобрання гетьмана і старшин робилося на­
селенням вільно (ст. 4, 5); м. Старий Бихів, яке Москва
вимагала передати собі, залишалося у підпорядкуванні
українського полковника (ст. 6); права гетьманського
правління на зносини з іноземними державами та само-
устрій були розширені (ст. 8— 13) тощо .
Проте Трубецькой зволікав із справою підтвердження
статей Ю. Хмельницького, а його самого наполегливо за­
прошував приїхати на переговори до Переяслава, який
оточували тоді значні сили російського війська. Гетьман
після деяких вагань піддався на умовляння воєводи і 10
жовтня з старшинами прибув до міста. 13— 14 жовтня
Трубецькой стягнув до Переяслава війська під команду­
ванням Шереметева і Ромодановського та запросив також
представників українського духовенства, які були прибіч­
никами проросійської політики. За такого тиску й
відбулася рада у Переяславі (15— 17 жовтня), на якій авто-
номістичні ідеї статей Ю. Хмельницького було значно
урізано. Під час переговорів особливо гостро постало
питання про Сіверщину. Відповідно до вказівок царя
російський воєвода наполягав на розміщенні у Новгороді-
Сіверському, Почепі, Стародубі й Чернігові своїх колег,
щоб ті відали всіма справами не тільки у визначених
містах, а й повітах, приписаних до них. Безпосередньо про
Новгород-Сіверський Олексій Михайлович зазначав:
місто “изстари належит к Московскому государству, а не
к Малой Росіи, и то б учинить по-прежнему”1 . Всіх
козаків Новгорода-Сіверського, а їх мешкало там чимало,
39