добровільного зречення гетьманства Виговським , який не хотів жити “ у неволі ” царя , підтвердила всі його повноваження . Водночас учасники ради обіцяли одностайну підтримку гетьману в його прагненні відстояти “ давні права та вольності ” українців , які почав обмежувати цар4 . Тому стали свідками присутні на цьому зібранні посли з Австрії , Волощини , Криму , Молдавії , Семигороду , Туреччини та
ТТТвеїтії5
Успіх на Корсунській раді дав змогу Івану Виговському відразу здійснити кілька важливих політичних намірів . Зокрема , він спромігся підписати договори про мир з Кримом і Туреччиною , а також ратифікувати угоду про спільні дії з Швецією . Остання визнала незалежність України з її кордонами аж до Вісли . Від Речі Посполитої ним були відірвані Берестейське та Новгородське воєводства й приєднані до українських земель . Польща також обіцяла Україні широку автономію , в разі її повернення до складу попереднього державного утворення .
Разом з тим неослабний тиск і деякі відверто провокаційні заходи російського уряду , а також перманентні внутрішні чвари на Лівобережжі , Правобережжі й Запорожжі ( наприклад , “ низовики ” ображалися на те , що їх не запросили взяти участь у обранні гетьмана ) не давали можливості Виговському відчути себе впевнено на найвищій в країні посаді . Тому вкотре за нетривалий період правління він змушений був доводити цареві та його сановникам свою лояльність . Так , 18 січня 1658 р . у розмові з воєводою Микитою Зюзіним гетьман нагадує про особисті “ заслуги ” перед сюзереном під час спільних російсько-українських військових походів ( зокрема , в кримську кампанію ) і просить “ чтоб царское величество никому не верил , хто на него приносить ( доносити . — О . Г .) лично станет ”. А далі запевняв : “... Я ему государю своему ей-ей во всем верен по присяге своей ” .
Мабуть , саме через такі обставини І . Виговський вирішив , що ліпше було б офіційно сповістити царя про своє обрання на раді і просить про підтвердження “ високою рукою ” цього рішення . Незабаром за дорученням Олексія Михайловича в Україну прибув представник Москви боярин Б . Хитрово , який призначив на 25 січня нову раду в Переяславі ( не без таємної надії “ провалити ” на виборах Виговського ). Однак на ній знову , вже втретє , було обрано 1 . Виговського . Це викликало у боярина невдоволення і він згодом поїхав до Полтави підмовляти місцевого пол
36