Українська козацька держава в другій половині XVII—XVIII ст. Ukrainska_kozatska_derzhava_v_druhii_polovyni_XVII | Page 30
и желая возвратить им нашу отчизну. Известно нам и то,
что его царское величество изволил послать из Вильны, в
помощь полякам, против нас, шведского короля и Рагоція*
двадцать тысяч ратных людей. Так ли я поступал против
великого государя?! Не быв еще подданным его, служыл
ему, и добра хотел, и крымскаго хана к тому уговаривал,
девять лет не допуская воевать и разорять великороссій-
скіе украйные города. И ныне мы, верные царского вели
чества подданные, неотступны от высокой руки его, гото
вы на войну против н епріятелей великого государя, бусур-
манов, хотя бы в настоящей тяжкой болезни постигла
меня, на дороге, смерть, для чего возьму и гроб с собою.
Веры христіанской никогда не был я разорителем: за
православіе и за церкви божиі не только бился и проливал
кровь свою, но заставлял то же делать бусурманов — хана
крымскаго и татар. Да будет во всем воля великаго государя:
только мне, гетману, в диво, что бояре его царского вели
чества ничего ему, великому государю, добраго не присо
ветуют. Еще не владеет он короною польскою, еще мир
ное постановленіе с Польшею не приведено к концу, а
уже открыта новая война с Швецією! Не будь я в дружбе
с шведами, с Рагоціем, с волохами, с молдаванами, с та
тарами крымскими, поляки, без сомненія, обратили бы
вместе с ними оружіе своє на Малую Россію, предали бы
все огню и мечу, до прибьгпя вспомогательных войск цар
ских. И сіє не радостно, бы было царского величества го
сударству Россійскому”50.
Відшуканий Д.М. Бантишем-Каменським серед руко
писів Московського архіву Колегії іноземних справ і на
ведений тут документ має дуже важливе значення. Він
свідчить про, по-перше, значне розчарування гетьмана став
ленням російського уряду до України, нещирість царя у
стосунках між ними, здатність того у великодержавниць
ких планах піти навіть на зраду свого союзника; по-друге,
вмілу й продуману міжнародну політику Б. Хмельницько
го, який зумів в інтересах власного народу використовувати
взаємостосунки з багатьма іноземними країнами, врешті-
Маєгься на увазі Юрій II Ракоці — трансшіьванський князь (з 1648 р.). У
1656 р. між ним і гетьманом був підписаний договір, згідно з яким
останній погоджувався на підтримку його кандидатури на польський
престол і надання збройної допомога з метою знесилення Польщі й
возз’єднання Західної України з іншими українськими землями в складі
Російської держави. В 1657 р. Юрій II Ракоці здійснив похід на Польщу,
але зазнав поразки.
29