Українська козацька держава в другій половині XVII—XVIII ст. Ukrainska_kozatska_derzhava_v_druhii_polovyni_XVII | Page 24

Переяславскій, Полтавскій и Миргородскій... При гетма-
не Хмельницком в Малой Россіи земские учреждені тако-
во еж бьіло, каковьі и во Бремена владенія польскаго”32.
Внаслідок трагедії, яка сталася під час подій поблизу
м-ка Берестечка (зрада повстанців їхнім союзником —
кримським ханом Іслам-Гіреєм III, захоплення гетьмана в
полон і врешті-решт нищівна поразка селянсько-ко-
зацьких військ), Б. Хмельницький змушений був шукати
вихід у новій угоді з польсько-шляхетським урядом. Спо­
чатку він сподівався на те, що все залишиться на попе­
редніх умовах Зборівського договору. Однак магнати і
шляхтичі, використовуючи ту перевагу і реальні обста­
вини, що польсько-литовські війська захопили значну
частину “козацьких” земель, намагалися якомога більше
звузити автономну територію, тобто практично обмежити
її тільки одним Київським воєводством. Так, у Біло­
церківському трактаті наголошувалось (пункт 1): “Дозво­
ляємо і призначаємо організувати реєстрове військо в чис­
лі двадцяти тисяч чоловік. Це військо гетьман і старшина
повинні набрати і записати в реєстр, і воно мусить пере­
бувати тільки в маєтках його королівської милості, що
містяться в воєводстві Київському, не маючи нічого до
воєводства Брацлавського і Чернігівського. А маєтки шля­
хетські мусять лишатися вільними і в них реєстрові козаки
ніде не повинні лишатись; а хто лишиться реєстровим ко­
заком у числі двадцяти тисяч, той з маєтків шляхетських,
які містяться в воєводствах Київському, Брацлавському і
Чернігівському, також у маєтках його королівської милос­
ті, мусять переселитись у маєтки його королівської
милості в воєводстві Київському...”33. Пунктом 3 обумов­
лювалося, що польська армія, поки не буде складено
реєстр, не входитиме в межі Брацлавщини і Чернігівщини.
Однак фактично ця окупація почалася майже одразу ж
після виводу селянсько-козацького війська34. Важливим
виявився пункт 4 Білоцерківського трактату, оскільки він
стосувався жителів та їх подальшої долі у Київському,
Брац лавському й Чернігівському воєводствах. У них “обива­
телі..., а також і старости самі особисто і через своїх уряд­
ників, — відзначається в ньому, — можуть вступати у
володіння своїми маєтками і одразу брати під свою владу
всі доходи, корчми, млини і судочинство; проте саме зби­
рання податків із селян повинні відкласти до вищезгада­
ного строку, призначеного для закінчення реєстрів, щоб
обрані в реєстр козаки тим часом переселилися, а
23