Українська козацька держава в другій половині XVII—XVIII ст. Ukrainska_kozatska_derzhava_v_druhii_polovyni_XVII | Page 172

Влада державців над їх підданими юридично ніким не
обмежувалася. За непослух або проступок перші карали
посполитих за власним розсудом, а при здійсненні ними
якихось карних злочинів — віддавали до суду34. Викори­
стовувати феодально залежних селян у різні “роботазни”
без відома можновладця суворо заборонялося35.
“Права, по которым судится малороссийский народ” пе­
редбачали і позбавлення привілеїв шляхтича чи старшини.
Це траплялось тоді, коли вдова першого або другого вихо­
дила заміж за посполитого36.
Упорядники “Прав, по которым судится малороссий­
ский народ” духівництво за його становими правами та
привілеями прирівнювали до козацької старшини і ук­
раїнської шляхти37. За ними священиком у місті, містечку
чи селі вже призначався кандидат, висунутий безпосеред­
ньо парафіянами та місцевою адміністрацією, а в при­
ватних маєтках — парафіянами та державцями. До нього
висувалися вимоги, щоб він був “православния веры, чес-
тнаго обхождения и доброго состояния, учителиий, из за-
коннаго супружества рожденний, не новокрещенний, не
младолетний' но лет совершенних, и во всем такого чина
достойний” . Після обрання він зобов’язувався надіслати
письмове свідоцтво архієрею місцевої єпархії для затверд­
ження його призначення.
Відповідно до положень зводу законів духовенство, як
шляхта і козацька старшина, звільнялося від виконання
державних повинностей39. Воно не було підвладне су