поширювалися і на дітей старшини26 . При цьому козацька старшина ставала відносно замкненим станом . До неї повинні були обиратися представники місцевих “ родимцов , из людей заслужоних ... и кто по усмотрению и определению вишшаго превления чин получит ” . Люди “ посполитой породи ” не сміли привласнювати “ чести и водности шляхетского или воинского звания ”, за винятком , коли б вони надавалися самим царем . “ Да их же посполитих , — наголошується в зводі законів , — вишше шляхти предпочитать никто не имеет ” 28 .
Серед козацької старшини встановлювалася сувора ієрархія . Перебуваючи у військових командах , займаючи посади в державних установах , засідаючи в судах тощо , кожний з них зобов ’ язувався “ ведать место свое , и по достоинству чина свого , в котором кто состоит , надлежащим порядком вишшаго нижший предпочитать имеет ” 29 . Шляхтичів і старшин заборонялось “ порабощать ” і “ верстать ” у посполитих , відбирати в них “ волности ”. Вони звільнялися від різних державних повинностей , не сплачували податків з індуїста , “ мостового ”, “ перевозного ” та “ погребельного ” 30 . Замість цього від них вимагалось тільки виконання військової служби31 . Якщо рідні брати чи інші близькі родичі чоловічої статі , які досягли повноліття , мешкали в нерозділеному маєтку , то на військову службу вони мали право визначити одного члена сім ’ ї із загальної згоди або згідно з чергою ( жеребкуванням ). Рідні призваного на військову службу повинні були утримувати його за рахунок прибутків з ведення господарства в маєтку , який знаходився в їхньому спільному володінні32 .
Судитися шляхтич або представник козацької старшини міг тільки в тому суді , що відповідав його “ рангові ” та званню . Суд , що не відповідав соціальному становищу тієї чи іншої особи , не мав юридичних підстав для ведення її справи . Виняток становили кримінальні , а також державної важливості ( наприклад , зрада царю ) справи . В цьому випадку їх вирішення переносилося у вищі судові інстанції33 . Однак не міг судитися , наприклад , сотник у сотенному суді , а полковник у полковому , оскільки вони самі керували і уособлювали судову владу певної адміністративної одиниці .
' індукта ( від латинського іпсіисіо — ввожу ) — митний податок у Лівобережній Україні в другій половині XVII — першій половині XVIII ст ., який стягувало гетьманське правління за ввіз товарів з Росії . Скасована в 1754 р .
166