Українська козацька держава в другій половині XVII—XVIII ст. Ukrainska_kozatska_derzhava_v_druhii_polovyni_XVII | Page 151

бунки і “произвол”, які скоїли переяславські полковник
С.Сулима і полковий обозний С.Безбородько, суд виніс
вирок “в силе малороссийского права” відповідно до
Книги Статуту, розділу 4, артикулу 21 (1749— 1750 рр.) •
Гетьман К.Розумовський питання успадкування землі
також вирішував, виходячи не з “військових звичаїв”, а
норм Литовського Статуту18.
Говорячи про Третій Литовський Статут у пам’ятках ук­
раїнського права доби пізнього феодалізму, доречно зга­
дати унікальну в своєму роді працю правознавця XVIII ст.
Федора Чуйкевича — “Суд и росправа, в правах мало-
российских обширно на разных местах показанная, а зьде
в еден краткий и ясний эксцерп, в прекращение горкой в
судах волокиты, собранная, в полезное же употребление
малороссиянам списанная року от Рождества Христова
1750, 18 октоврия”19. В ній найбільш систематизовано юри­
дичні норми, які закріплювали права власності українсь­
ких державців на землю і маєтки, залежність посполитих.
Ф.Чуйкевич відстоював ідею поновлення шляхетських ста­
нових судів, захищав інтереси козацької старшини. “Суд
и росправа...” являла собою “екстракт” з польсько-литов-
ського і російського законодавств, а також звичаєвого
права, що діяло на Лівобережжі й Правобережжі в XV—
XVIII ст. Переважна частина праці грунтувалася на Ли­
товському Статуті редакції 1588 р. Причому окремі поло­
ження останнього, які вже не відповідали тодішнім умо­
вам життя українців, автор, природно, і спробував враху­
вати (наприклад, про посаг, “вено” та “привенок”) °.
Проте в деяких аспектах він помилився. Так, він певною
мірою перебільшував, коли зазначав: на Лівобережжі в
XVIII ст. “о посаге, вену и привенку неизвестно всем
было” (частина VI, пункт 17). Хоча джерела зафіксували
згадки про, скажімо, “вено” і на той час. А в народі про­
довжували побутувати розмови про посаг, що знайшл