Українська козацька держава в другій половині XVII—XVIII ст. Ukrainska_kozatska_derzhava_v_druhii_polovyni_XVII | Page 147

Найбільш досконалим з правничого боку й технічно відпрацьованим був кодекс Великого князівства Литовського 1588 р ., що базувався переважно на ідеях і конкретних положеннях двох попередніх Статутів : так званих Старого 1529 р . і Волинського 1566 р . Останній взагалі розповсюджувався лише в рукописних варіантах , а тому відразу не набув особливо широкого застосування . Проте , як нам здається , доречно сказати про спадкоємність усіх трьох редакцій зводів у законодавстві України другої половини XVII — XVIII ст . і навіть дещо пізніше ( зокрема , в Київській , Подільській та Волинській губерніях правові норми Литовського Статуту продовжували діяти аж до 1840 р .). Слід наголосити й на тому , що Литовські Статути з точки зору мовної увібрали в себе письмо кількох народностей : білоруської , української та російської . А на думку мовознавця І . Кремко ( Білорусія ), мова Статутів репрезентувала “ рафіновану форму державної мови ВКЛ ”. Правда , такі дослідники , як А . Хорошкевич ( Москва ) і В . Рауделюнас ( Литва ), заперечують цю тезу8 . Литовські Статути використали поточне законодавство , постанови судів , звичаєве право Литви , України , Росії , Німеччини тощо .
Для населення різних українських регіонів Литовські Статути мали не однакове значення . До Визвольної війни на території тих земель , котрі входили до складу Речі Посполитої , формально продовжував зберігати юридичну силу Другий Статут , — офіційно затверджений владою . Стосовно чинності Третього , дуже близького до попереднього , польський уряд не приймав ніякої спеціальної ухвали ( шляхту взагалі мало турбував дещо хаотичний стан порядків ). Але те , що в більшості випадків діяв саме він , видно з судової практики . Наприклад , фактично всі “ непривілейовані ” міста й значніші містечка користувалися його друкованим польським виданням 1614 р . ( приблизно тоді ж з ’ являється і російський переклад — редакція ) 9 . Бурхливі події середини XVII ст . внесли помітні корективи й регіональну своєрідність у правові норми в залежності від розстановки політичних сил .
Зокрема , на Правобережжі кілька разів порушувалось питання про перегляд й доповнення деяких нормативних положень Статуту як таких , що перестали відповідати новим умовам життя . З цією метою збиралися навіть окремі правничі комісії ( остання з них засідала в 1764 р .) 10 . Проте справа так і залишилася на стадії попередньої розробки . Але дійсність поступово брала своє , й дію Литовського
146