Розділ 7
ЧИННІСТЬ ДІЇ ЛИТОВСЬКИХ СТАТУТІВ , МАГДЕБУРЗЬКОГО ПРАВА ТА ЮРИДИЧНИХ НОРМ ПОЛЬЩІ
Визвольна війна середини XVII ст . формально не скасувала попередні писані й функціонуючі нормативні акти права : Литовський Статут 1588 р ., “ Саксонське зерцало ”, “ Порядок ”, так звані кормчі ( церковні ) книги тощо . Надалі в судових процесах на них більшою чи меншою мірою продовжували посилатися при вирішенні багатьох життєво важливих питань . Досить часті згадки в джерелах другої половини XVII — XVIII ст . про наявність у містах війтів , бурмистрів , райців , лавників свідчили , зокрема , про діяльність “ типових ” урядників , пов ’ язаних з магдебурзьким правом . Ним ше з часів польського панування користувалася більшість українських міст : Вінниця , Дубно , Житомир , Чернігів , Ніжин , Переяслав , Стародуб , Козелець , Остер та ін . Нерідко надання “ магдебургії ” супроводжувалося посиленням полонізації чи німецької колонізації , скажімо , в західних регіонах країни , а також помітним звуженням прав некатолицького населення ( наприклад , заборонялось обирати до магістрату або принаймні до цехів осіб православного віросповідання , іудеїв та деяких інших ). Полтава і Новгород-Сіверський здобули “ магдебургское устройство ” безпосередньо від останнього гетьмана Лівобережної України К . Г . Розумовського ( універсали відповідно 1752 і 1758 рр .).
Царський уряд з 1654 р ., підтверджуючи чинність давніх законів , що існували в межах українських земель , об ’ єднаних з російськими , досить довго не звертав особливої уваги на той “ різнобій ” прав , за якими жило й судилося місцеве населення . Вперше їх джерела , та й то не всі , перераховані у 20 пункті (" О судочинстве в Малороссии ") “ Решения , учиненного по его императорского величества указу в Верховном тайном совете , на подданое прошение Войска Запорожского обеих сторон Днепра , гетмана Апостола ” від 22 серпня 1728 р . Конкретно там згадані , але неточно “ Магдебургскіе да Саксонскіе Статуты ” 1 . При Цьому слід зазначити , що вже в другій половині XVII ст .
143