Українська козацька держава в другій половині XVII—XVIII ст. Ukrainska_kozatska_derzhava_v_druhii_polovyni_XVII | Page 128

перечливих домагань (старшини, шляхти, селян, рядового ко­
зацтва тощо). Однак цього не відбувається. За доби
пізнього феодалізму право не могло уникнути впливу
(переваги) окремих політичних сил, отже віднайти точку
опори поза різними інтересами. Ця неузгодженість
(нестійкість) випливала не з нетотожності індивідуального
сприйняття “добра” і “зла”, “справедливості” тощо, а із
складності людської природи та умов співіснування.
Щоправда, загальний розвиток культури (в тому числі й
правової) нерідко приводив до взаємозалежності деяких
“уподобань”, але не усував суперечностей взагалі. Навіть
більше того: чим вище рівень загальної культури, там
глибшими й різноманітнішими вони виявляються (старого
та нового, особи та державної влади тощо). Порівняємо
для прикладу другу половину XVII і XVIII ст., коли для
останньої стали вже цілком закономірними кріпосницька
залежність селянства, ліквідація козацтва як стану, пере­
творення старшини в дворянство. Змінилося співвідно­
шення сил — еволюціонував і характер юридичних норм,
які ще виразніше не могли забезпечити інтереси всіх, а
перетворились в “права і привілеї” небагатьох — панівної
верхівки. Тому-то держава, як форма гетьманського
(царського) правління, не могла бути гарантом міцної
опори права, відводила йому несамостійну, “прислуж­
ницьку” роль: інакше воно втратило б для верховної влади
будь-який сенс.
Крім того, не можна не враховувати й того факту, що в
“державницьких” селах і містечках, рідше — містах (це явище
особливо починає поширюватися з першої чверті XVIII ст.)
посполиті були “підсудними” в основному своєму можно­
владцю .
Говорячи про суспільне значення і етичну цінність (як
у позитивному, так і негативному плані) права, слід від­
значити: для другої половини XVII ст. стало особливо
помітним намагання старшинської адміністрації створити
на міцній правовій основі розвинуту централізовану сис­
тему підпорядкування. Але цьому перешкоджало кілька
найголовніших обставин: нестійка, часом просто трагічна,
політична ситуація в Україні, відносно часта змінюваність
(виборність) посадових осіб (у тому числі й самих геть­
манів), а також дрібний землевласник (володілець) з його
характерними індивідуалістичними тенденціями. Безпосе­
редній виробник, прагнучи забезпечити, насамперед, власні
інтереси через економічну сутність свого господарювання,
127