передбачалось відновлення діяльності генерального та земських судів , порядок передачі судових справ по інстанціях тощо3 .
Отже , виходить , що de facto такого роду законодавчі акти ні гетьманського правління , ні царського уряду ще зовсім не означали повного повернення до “ старих порядків ”. Крім того , гетьман , а за ним і цар нерідко відновлювали такі права , які дуже суперечили одне одному . Скажімо , юридичні норми , що діяли за руських князів , не в усьому збігалися за польських королів , а останні , в свою чергу , не відповідали , із зрозумілих причин , набутим у ході війни “ войсковім и общенароднім малоросійскім и Войска Запорожского правам и вольностям ”.
Такий стан речей можна спробувати пояснити кількома основними чинниками . По-перше , хоча в актах старшинської адміністрації чи рішеннях судових інстанцій при з ’ ясуванні якихось конкретних питань і застосовували терміни по “ давніх ”, “ стародавніх ”, “ звиклих ” правах , звичаях і т . ін ., але представники окремого стану або соціальної групи вкладали у них своє розуміння проблеми . Наприклад , українська шляхта і старшина під колишніми правами розуміла юридичний статус польських панів до 1648 p ., що базувався головним чином на Литовському і Саксонському Статутах , які , до речі , також не узгоджувалися між собою . Посполиті й рядові козаки ж ототожнювали їх з нормами прав , котрі ствердилися на Запорожжі , в дещо патріархальних общинах , на слободах . Вони заперечували кріпосницькі взаємовідносини між людьми і в більшості випадків спиралися не на писемні джерела , а встановлені й викарбувані часом звичаї .
По друге , “ новий порядок ” не виробив відповідних власних прав . А життя вимагало цього , бо повністю змінилася політична влада і всі суспільні групи та інститути в широкому розумінні підпорядковувалися козацтву , яке в соціальному й економічному відношенні почало оформлятися як клас буржуазії ( правда , перманентне втручання в цей процес російського уряду не дало в повній мірі розвинутись цій тенденції ). Ідеями військового стану були охоплені найширші верстви України , бо на зміну вчорашнім польським “ холопам ” прийшли відносно вільні виробники , а заможного пана заступив дрібний власник ( володілець ) землі . При цьому радикально настроєні окремі старшини , такі як полковники Д . Нечай та І . Богун , рішуче відстоювали “ мужицькі ” інтереси , спрямовані , насампе
125