У їхніх домаганнях їх підтримували гетьман і цар . Так , на прохання Б . Хмельницького і старшин Олексій Михайлович видав 27 березня 1654 р . жалувану грамоту , де між іншим велів “ Их права и водности войсковіе , как издавна бывали при великих князех руских и при королех полских , что суживали и водности свои имели в добрах и судах , и чтоб в те их войсковіе суди нехто не уступался , но от своих би старшин судились , потвердити ; и прежних би их прав , какови дани духовного и мирского чину людем от великих князей руских и от королей полских , не нарушить ” 2 .
3 часом змінилися не лише умови життя й відповідно до них норми поведінки , а й сталася поступова трансформація у сприйнятті ( ставленні ) як простого люду , так і органів державної та судової влади самого змісту “ стародавніх прав і вольностей ”. Особливо яскраво це проявилося на півдні України , куди більшість правових традицій у чистому чи дещо зміненому вигляді в процесі заселення була привнесена з інших регіонів країни ( головним чином Лівобережжя , Слобожанщини , Правобережжя , набагато менше вихідцями західноукраїнських земель ). Зокрема , це стосується Катеринославського намісництва , створеного згідно з указом Катерини II від ЗО березня 1783 р . Воно охоплювало досить значний простір : Бахмутський , Донецький , Єлисаветградський , Катеринославський , Костянтиноградський , Кременчуцький , Маріупольський , Новомосковський , Олександрівський , Олексоггільський , Ольгопільський , Павлоградський , Полтавський , Слов ’ янський і Херсонський повіти . В 1789 р . до нього було приєднано ще Градизький повіт Київського намісництва , а в 1792 р . — район між Південним Бугом і Дністром , що відійшов до Росії за Ясським мирним договором 1791 р . Відповідно до указів царя від ЗО листопада 1796 р . і Сенату від 4 грудня того ж року , в яких ішлося про “ відновлення ” в Малій Росії “ правленія и судопроизводства сообразно тому как оное там сходственно правам и прежним обрядам существовало ”, Катеринославське намісницьке правління 10 січня 1797 р . прийняло постанову щодо місцевого населення : всі судові справи повинні надалі розглядатися “ по правам тамошним от предков наших утверженным ”. Але безпосередньо із змісту документа можна зрозуміти , що мова йде не про “ стародавні часи ”, скажімо , гетьманства Б . Хмельницького , а значно пізніше . Та інакше , мабуть , не могло й бути , бо ця територія заселялася ( отже , формувалось і право ) в основному у XVIII ст . Конкретно ж постановою
124