Українська козацька держава в другій половині XVII—XVIII ст. Ukrainska_kozatska_derzhava_v_druhii_polovyni_XVII | Page 124

Розділ 6
СУСПІЛЬНА ЗНАЧУЩІСТЬ
ТА ЕТИЧНА ЦІННІСТЬ ПРАВА
В ЖИТТІ УКРАЇНЦІВ.
МІСЦЕ ЗВИЧАЇВ У СУДОЧИНСТВІ
Однією з ознак, які характеризують суть будь-якої дер­
жави, завжди було право. Визвольна війна українського
народу проти шляхетської Польщі середини XVII ст.
помітно змінила не лише форми місцевої судової практи­
ки, а й сам соціальний (кріпосницький) зміст права, зумо­
вила його нові норми*. Насамперед це стосувалося земель­
ної власності й володіння, станової незалежності, козаць­
кого самоврядування та ін. Разом з тим залишалося голов­
не завдання права — регулювання взаємовідносин між
окремими індивідуумами (чи цілими групами) суспільства
шляхом встановлення відповідної системи правил пове­
дінки. Особливо в цьому була зацікавлена козацька стар­
шина — нова генерація українського панства. Вже на по­
чатковому етапі Визвольної війни (1648— 1654 рр.) саме
вона однією з перших порушила питання про більшу виз­
наченість і сталість права на місцях. Але тоді це робилося
під виглядом відновлення “стародавніх прав і вольностей”1.
*
Тут ми не можемо повністю погодитись з концепцією, проголошеною
в 3-томній “Истории государства и права Украинской ССР” (K., 1987.—
T. 1.— C. 143— 144), що право в роки війни зазнало лише незначних змін,
а тому зберегло феодально-кріпосницький характер. Адже відомо: біль­
шість джерел права, які функціонували в Україні в період її перебування
в складі Речі Посполитої, на звільнених землях були скасовані (в першу
чергу, маємо на увазі різні постанови королівської влади та сеймів,
“Уставу на волоки” 1557 р., “Ординацію Війська Запорозького реєстро­
вого” 1638 р. тощо). Певний час (навіть після війни) фактично не діяли
(бо на них майже не посилалися у службовій практиці) найбільш прин­
ципові положення Статуту Великого князівства Литовського 1588 р. і
“Порядку прав гражданських”, де, зокрема, йшлося про прикріплення
селян, купівлю-продаж землі “простими людьми”, переходи в інші стани
тощо. Конкретно боротьба між “державцями” і “посполитими” за мож­
ливість вільних переходів затяглась на століття (юридично питання
вирішилося тільки в 1783 р.!). У ході війни були значно переглянуті в бік
полегшення, а то й зовсім відмінені, обсяги “послушенства” селян.
Відчутно поширилося застосування звичаєвого, в т.ч. козацького, права,
яке цілком офіційно визнавалось гетьманським правлінням. Кардинально
змінилася соціальна свідомість народних мас з найважливіших питань
життя.
123