Ой горе нам на Гетьманщині , Надокучила нам вража панщина ... .
В документальних матеріалах XVIII ст . досить чітко простежується межа , яку проводили державні органи влади між жителями “ малоросійських українських ” і “ слобідських ” полків . 1 це тоді , коли і Лівобережна і Слобідська Україна входила до складу одного державного об ’ єднання . Нові політоніми щодо Слобожанщини виникали і змінювалися відповідно до політико-адміністративних нововведень на території краю протягом століття . Якщо в XVI — XVII ст . ця місцевість часто називалась “ Полем ”, “ Полской Украйной ”, інколи — степовою окраїною руських земель ( пізніше — Російської держави ), де частина населення жила в слободах й називалась слобожанами , то в XVIII ст . в міру заселення і освоєння нових земель старі політоніми поступово зникають із вжитку , основними залишаються назви “ Слобідська Україна ” і “ Слобожанщина ”. Слободи частково зливалися з містами або перетворювалися на звичайні села чи містечка , населення яких підлягало подушній податі . Проте назви “ слобода ”, “ слобідка ” продовжували існувати й зберігатися за багатьма населеними пунктами . Після ліквідації царським урядом Запорозької Січі ці політичні і географічні поняття поступово зникають з ужитку , хоча ще досить довго продовжували жити в пам ’ яті українського народу , бо сам дух козацтва не перевівся . Близько 5 тис . козаків після подій 1774 р . втекло в турецькі володіння і осіло в межах майбутнього міста Одеси . Згодом вони переселилися в пониззя Дністра ( район сучасного Білгород-Дністровського ). За кілька років кількість козаків зросла майже до 10 тис .
Південні райони країни тривалий час напівофіційно називалися “ Ханщина ”, “ Турецька область ”. У другій половині XVIII ст . тут поширюються назви : “ Слов ’ яно- Сербія ”, “ Нова Сербія ”, “ Новоросія ”, “ Новоросійський край ” тощо . Перші два політоніми проіснували недовго і в зв ’ язку з утворенням у 1764 р . Новоросійської губернії втратили своє значення . Крайня південно-західна область України в XVI — XIX ст . мала назву Буджак ( від турецького слова “ кут ”). “ Полской Украиной ”, “ заграничной полской областю ” до 1793 р . продовжував називатися правобережний регіон . Тільки після об ’ єднання з Російською державою місцеве українське населення звільнилось від шляхетського гноблення , перестало бути “ полекіми под-
116