Українська козацька держава в другій половині XVII—XVIII ст. Ukrainska_kozatska_derzhava_v_druhii_polovyni_XVII | Page 105

Отже , на Лівобережній і Слобідській Україні найінтенсивніше заселялися та освоювалися землі в кінці XVII ст . — першій половині XVIII ст . Протягом досліджуваного періоду першорядне місце в цих процесах належало представникам українського етносу , зокрема переселенцям з Правобережжя , менше — західноукраїнських земель . У зв ’ язку з цим розвивалися й зміцнювалися постійні етнічні зв ’ язки між населеннями різних регіонів країни , а Лівобережжя та Слобожанщина перетворилися на досить своєрідні осередки формування національної спільності українців . Поряд з ними проживали вихідці з Росії , Білорусії , Молдови , Грузії та інших держав .
Заселення південних областей України мало свої особливості . Освоєння значного простору від р . Синюхи ( ліва притока Південного Бугу ) до Дніпра і далі до берегів Чорного та Азовського морів почалося в попередній період . Проте до XVIII ст . воно йшло дещо повільно . Однією з головних причин цього можна вважати постійні напади турецько-татарських поневолювачів , що робили людське життя у степах вкрай небезпечним . Через це навіть у першій половині XVIII ст . даний регіон залишався слабозаселеним . У ході перманентних війн вже утворені населені пункти нерідко знищувалися , а їх мешканці або втікали , або ж потрапляли в полон до татарських чи турецьких можновладців . З огляду на це люди селилися переважно у північних місцевостях краю — ближче до обжитих кордонів Гетьманщини , Слобожанщини , Правобережжя і подалі від Кримського ханства та Туреччини .
Певною мірою впливало на демографічну ситуацію тут існування ( чи , навпаки , відсутність ) Запорозької Січі — своєрідного центру збирання найбільш активних представників з різних місцевостей України та інших країн і зосередження їх на південних кордонах Російської держави . Як відомо , після зруйнування за наказом царського уряду 1709 р . так званої Старої Січі на острові Базавлук ( Чортомлик ) частина низовиків перейшла на підвладну кримському ханові територію й заснувала там ( поблизу сучасного Херсона ) Олешківську Січ , куди приплив утікачів майже припинився . Тільки з поверненням у 1734 р . козаків на Запорожжя ( на р . Підпільну — рукав Дніпра ), Січ відновила своє функціонування ( до 1774 р .). Маємо дані про те , що в кінці 20-х — на початку 30-х років XVIII ст . низовиків налічувалося близько 20 тис . чол . 45
104