Ілівські печери
назовні. Вал пролягає з північного сходу на південний захід близько
44 м уздовж. Із зовнішнього боку вал
оточений дуже замуленим ровом, ширина якого у верхній частині сягає 6—
7 м, а глибина — близько 1 м. В окремих місцях поперек рову зафіксовані
невеликі греблеподібні насипи. Приблизно в центральній частині валу й
рову, ближче до східного краю мису,
міститься розрив, який має ширину
3 м, а довжину 10 м — місце давнього
проїзду на укріплений майдан.
Праворуч, за проїздом на майдан,
розташований конусоподібний останець з округлою основою діаметром
11—12 м. На його поверхні міститься горизонтально спланований майданчик округлої форми діаметром
8 м та заввишки 1,4—1,5 м над рівнем
давнього горизонту. Його поверхня
задернована, але місцями із землі виступає дрібне каміння вапняково-піщаникового походження. Орієнтовно
там стояв донжон.
36
Очевидно, в Ілові, як і в сусідніх
Стільську та Дуброві, було городище
й капище білих хорватів.
Ілівські печери та озера
Скеля з трьома печерами — геологічна пам’ятка природи місцевого значення, розташована в межах Миколаївського району Львівської області
біля південно-східної околиці с. Ілів.
ЇЇ площа становить 51 га. Пам’ят
кою природи оголошена рішенням
Львівської облради від 9.10.1984 р. за
№ 495 і перебуває у віданні Стрийського ДЛГ Бориницького лісництва.
Її створено для збереження скельних
виходів ерозійного останця, складеного нижньотортонськими вапняками. Розташована серед букового лісу
природного походження, на одному
з пагорбів Львівського Опілля. Скелі
з печерами були частиною городища
Ілів — давньослов’янського язичницького городища-святилища VII—
XIV ст.