Путівник Стежками Миколаївщини | Page 17

ни — графа Станіслава Скарбека. На сьогодні доля останків відомого мецената Львова й Миколаєва невідома. Гробниця родини Скарбеків стоїть пусткою серед лісу, куди не доходить пам’ять невдячних нащадків. Сиротинець У затишному місці поміж Дроговижем і Демнею Станіслав Скарбек збудував палац за проектом його австрійської резиденції в містечку Нуссдорф. Палац у Закладі має вигляд букви «П», його середня частина є триповерховою, а бокові мають чотири поверхи. Поблизу них — стилізовані башти, висотою в п’ять поверхів. У 1840 р. у приміщенні свого палацу Станіслав Скарбек заснував «Доброчинний інститут для сиріт та убогих». Його діяльність узаконено 1 серпня 1843 р. Ця будівля неймовірної краси й витонченості мала стати помешканням для всіх безпритульних дітей. Мешкали тут діти багатьох національностей, але навчання велося польською, в суворому католицькому дусі. Окрім загальної освіти, діти здобували й фахові знання: дівчата вивчали городництво, куховарство та шиття, а хлопці — різні види ремесел й виготовлення горілки. Загалом у Закладі проживало до 400 неповнолітніх сиріт: 250 хлопців та 150 дівчат. Окрім дітей, у палаці Скарбека мешкали близько 60 стареньких. Аби влаштувати для них притулок, граф продав власний будинок театру у Львові, звіринець, три містечка й 28 сіл. Натомість меценат одержав палац-інститут у Закладі у вічне володіння. Історики й досі сперечаються щодо того, чому Скарбек так уподобав це місце. Одна з версій — у селі він мав даму серця Анну, дружину місцевого конюха. Кажуть, що з чотирьох її доньок принаймні дві – графові. Для цієї жінки Станіслав придбав у Миколаєві величезний будинок. У ньому Анна так і не жила, але часто здавала його в оренду для міських балів. Серед викладачів інституту більшість становили поляки, однак були й українці. Один з них — Денис Січинський — згодом став геніальним композитором. У 1888 р. його, тоді молодого випускника консерваторії, за порадою відомого професора В. Вшелячиньського, прийняли у Заклад на посаду вчителя музики. Окрім співу, Січинський навчав дітей грати на різноманітних музичних інструментах, а в 1896 р. організував на базі інституту духовий оркестр. Наступні два роки Денис був капельмейстром. А 10 років, проведених у Закладі, увійшли до біографії композитора як «закладський період». За цей час Січинський 1892 р. написав кантату «Дні- Сиротинець 15