польської держави. Для захисту українських земель створюється Українська галицька армія (УГА). Миколаїв захищала Львівська бригада УГА,
якою командував А. Бізанц (уродженець Миколаївщини з ДорнфельдаТернопілля). 18 травня 1919 р. Миколаїв та Розділ були зайняті польськими військами.
У серпні 1920 р. частини Першої
кінної армії вступили на землі Миколаївщини. Червоноармійці вибили поляків із залізничної станції МиколаївДроговиж і захопили багато трофеїв.
У березні 1921 р. підписано Ризький
мирний договір, західноукраїнські
землі перейшли під владу Польщі. На
Миколаївщині розвивалася дрібна
промисловість, виробництво вапна,
кахлів, цегли, гончарного посуду. Велике підприємство «Розвадівський
вапняно-кахельний завод» належало багатому єврейському капіталісту
Шмораку. Більшість населення була
зайнята в сільському господарстві й
дуже страждала від безземелля. Кращі
землі продавались або передавалися
безкоштовно переселенцям з Польщі. 3 початком Другої світової війни
посилилася підготовка до повстання
проти польської влади.
Миколаївський район багатий на
різноманітні корисні копалини. Серед них слід відзначити наявність на
східних околицях м. Миколаєва великих товщ літотамнієвих вапняків, які
є сировиною для виробництва цементу й випалювання вапна. Важливе
промислове значення мають також
мергелі, кварцеві та глауконітові піски, що поширені на північному сході
району. У долині річки Дністер заля-
гають глини, які використовуються
для виготовлення цегли й цементу. За
останні роки глини розвідані на всій
західній території району. Найбільш
перспективними є ділянки Задорожний і Заклад, які розташовані на північному заході від Миколаєва.
Граф Скарбек
Атмосфера ХVІІІ ст., що панувала
у Львові, висунула на перші позиції
ряд надзвичайно сміливих авантюрних людей. Однак найбільш помітний
слід в історії Львова залишив граф
Станіслав Скарбек. А почалося все
з того, що Станіслав дуже рано, уже
в чотири роки, залишився сиротою.
Графиня Жевуська, мудра й водночас
вольова жінка, сама керувала величезним маєтком. Коли Станіславу було
20 років, помирає й тітка, залишивши
йому чималу спадщину. Звістка про
це застала юнака у Львові, де він навчався в школі. Скориставшись нагодою, Станіслав Скарбек їде вчитися до
Відня. Молодість, багатство, бурхливе
світське життя столиці запаморочили
йому голову.