ПОЗАУРОЧНИЙ ПРОСТІР
словами,
А тільки серцем можна це
сказати,
Але воно, на жаль, не має мови,
Лиш має біль.
Ведучий 1. Схилимо ж голови
перед пам’яттю всіх загиблих,
які з честю виконали свій
священний обов’язок
за межами держави і під час
захисту суверенітету і
територіальної цілісності України.
Хай горить на нашому вечорі
свічка, як болючий щем
про тих людей, що навіки стали
журавлями.
Я буду землю рідну захищати,
Берізок ніжних чорно-білі сни,
Я буду все робити, щоби тато
Ніколи не чекав мене з війни.
Я серцем заступлю дерева, квіти,
Прикрию землю від страхіть
війни.
Я хочу, щоби тато міг радіти,
Казати: