МЕТОДИЧНА РОБОТА
порушується сприйняття уроку як
цілісної події освітнього процесу.
Якщо все ж обрали для такого
уроку групову роботу, то:
- добре опануйте технологію
організації групової роботи (доволі
часто замість групової роботи
використовують індивідуальну у
складі груп);
- на момент внутрішньої роботи
груп сплануйте ще один шар роботи
(наприклад, робота з окремим
учнем біля дошки, інструктаж
групи, в якої буде технічне або
організаційне завдання, можливо,
діяльність гостей).
Не варто плутати форми роботи
й види діяльності. Дослідження,
проектування,
прогнозування,
інсценізації,
моделювання,
конструювання – це діяльність.
Робота з книгою , робота в парах,
робота в групах, фронтальна
робота – це форми.
Не треба використовувати ТЗН
заради «галочки» - мовляв ІКТ
були (наприклад, весь урок на
екран проектується тема, карта,
таблиця, малюнок). Це один із
наслідків моди на ІКТ – всі інші
засоби навчання відійшли на
другий план. Але ж динамічний
посібник чи модель, реальний
об’єкт або добре виконана таблиця
набагато ефективніші за цифрові
ресурси.
Підбиття підсумків уроку –
не менш небезпечний момент.
Найчастіше викладачі наприкінці
уроку ставлять два запитання: «Чи
сподобався вам урок?», «Отже, що
ви сьогодні дізналися на уроці?». На
перше запитання наші чудові діти
« Орбіта профтехосвіти »
№1 січень 2018
хором відповідають: «Так!» Невже
ж вони підведуть викладача? А
відповідаючи на друге запитання,
вони старанно називають усе,
що робили на уроці. Навіщо?
Краще вже простенький фінал із
виставленням оцінок і роздачею
слонів – це хоча б логічно і для
дітей, і для викладачів. А можливі
й витончені варіанти з рефлексією
у вигляді нагород за номінаціями
«Найкращий аналітик», Найкращий
опонент» або несподіваний фінал –
закінчи речення: «Сьогодні мені не
вдалося…», «Я й не підозрював…».
Важливо, щоб ці прийоми не були
несподіванкою для учнів і хоча б
зрідка їх використовували й на
робочих уроках.
Отже, показовий урок – це
лінза, яка фокусує основні ідеї
індивідуальної
педагогічної
технології. Тому необхідно ще
раз подивитися на конкретне
завдання
конкретної
теми
та провести ревізію своїх
уявлень про особисту місію,
персональний
сенс
своєї
діяльності, а потім не забувати
утримувати їх у свідомості як
критерій правильності своїх
дій.
Литвтненко О.А.,
заст. директора з
навчальної роботи
Чернігівського ВПУ
55