МЕТОДИЧНА РОБОТА
- використовуючи
цікавий
додатковий матеріал, пам’ятайте:
небезпека полягає в тому, що чим
цікавіший цей матеріал, то більша
ймовірність, що запам’ятається
саме він, а не основний зміст
уроку.
Наступне «не треба» пов’язане
з вибором засобів.
На показовому уроці не треба
зловживати
пояснювально-
ілюстративним
методом.
Зрозуміло, що зовсім без нього
не обійтися – це головний спосіб
передавання
інформації.
Але
невипадково цей метод іноді
називають «каналізаційним» -
інформація передається в одному
напрямку, через що цей метод
є малоефективним. Щоб під час
лекції учень мав змогу залишатися
суб’єктом пізнання, недостатньо
тільки
додавати
«елементи
бесіди». Тут треба бути оратором,
оповідачем
найвищого
класу,
який талановито, парадоксально,
яскраво подає (а не викладає!)
матеріал.
Як
зробити
лекцію
продуктивною?
Найпростіший
варіант – використати завдання на
слухання. Ідеальне поєднання –
захопливе, натхненне викладання
з неординарними завданнями:
- знайдіть
суперечність
у
розповіді;
- відновіть
послідовність
подій;
- складіть
запитання
до
розповіді так, щоб, відповідаючи
на них, можна було відновити її;
- відповідайте після розповіді
на запропоновані запитання, до
54
того ж, безпосередньої відповіді в
оповіданні не буде, але буде ідея,
яка вкаже шлях.
Не треба гнатися за кількістю
різновидів діяльності. Оптимально
за урок учень має змінити 4-7 видів
діяльності. Доволі невмотивовано
часто
виглядають
команди
викладача: «А тепер пограймо», «А
зараз ми з вами зробимо проект»,
«А тепер об’єднайтеся в групи, у
нас буде групова робота».
На що опиратися, обираючи
види діяльності? По-перше, це
вік, друге – рівень володіння
цими видами діяльності, третє –
специфіка навчального матеріалу.
Не треба грати, якщо сам не
вмієш грати. Більшість так званих
дидактичних ігор – позолочена
обгортка
для
гіркої
пігулки
опитування. Вони виконують роль
місцевого знеболювального під час
контролю знань. Це само собою
вже добре у стресовій ситуації
показового уроку, але з погляду
виховних, розвивальних, освітніх
завдань потенціал таких ігор
невеликий. Більш ефективні, хоч
затратні за часом, рольові, дійові,
імітаційні ігри.
Не
варто
використовувати
на показовому уроці групову
форму роботи. Загалом ця форма
має величезний розвивальний,
виховний та освітній потенціал.
Але на показовому уроці групова
робота
«вимикає»
глядачів:
присутні на уроці педагоги під
час внутрішньої роботи груп, коли
їм нічого дивитися, починають
відволікатися,
спілкуватися,
заглядати в зошити до учнів, тобто
« Орбіта профтехосвіти »
№1 січень 2018