Розділ 4 . С е р ц е д в о р я н и н а
девки , молодицы , все наше , по праву воина и по приказу его благородия ”), а не как на внешне фактическую историю , тогда он составит незаменимый памятник состояния просвещения и политических идей Малороссии в половине XVIII в .» 94 .
Драгоманова приваблювали в « Історії русів » ті самі ідеї свободи , що надихали півстоліття тому Кондратія Рилєєва , але він розглядав ці ідеї як історик . Драгомановське безстороннє , академічне і загалом позитивне прочитання « Історії русів » не зустріло відгуку в атмосфері 1870-х років , наелектризованій в соціальному і національному плані . Його погляд заперечували з протилежних ідеологічних позицій і російські , і українські історики . Російську сторону уособлював учень Соловйова Геннадій Карпов , українську — ніхто інший як Микола Костомаров . Вони були ідеологічними опонентами і конкурентами : Карпов обстоював державницький підхід до історії Росії , а Костомаров — народницький . Головним полем їхньої битви були історія України : Карпов закидав , що Костомаров нібито ігнорує російські архіви і перебуває під шкідливим впливом таких ненадійних текстів , як « Історія русів ». Костомаров справді робив завелику ставку на « Історію русів » у першому виданні монографії про Богдана Хмельницького , але у другому і третьому виданнях суттєво поправив текст , звільняючись від її упливів . На 1870 рік він ставився до « Історії русів » не менш критично за Карпова . Втім , недовіра до « Історії русів » не єдиний спільний момент між Карповим і Костомаровим : їм обом , хоч і з дуже різних причин , не подобався ідеологічний вектор цього твору95 .
У статті « Критический обзор разработки главных русских источников , до истории Малороссии относящихся » ( 1870 ), опублікованій невдовзі після рецензії Драгоманова на Прижова у « Вестнике Европы », Карпов не лише вказав на фактичні помилки і перекручення , яких не бракувало в « Історії русів », а й розкритикував ідеологічний фундамент цього твору . Він охарактеризував « Історію русів » як « фальшивую летопись » і писав : « Основная принадлежность таких летописей есть первое : внешний либерализм , пропове-
94 Драгоманов М . Малороссия в ее словесности // Драгоманов М . Вибране . — К .: Либідь , 1991 . — С . 24 .
95 Про дискусію Карпов-Костомаров див .: Basarab , John . Pereiaslav 1654 : А Historiographical Study . — Canadian Institute of Ukrainian Studies Press , 1982 . — P . 26-28 .
95