Ч а с т и н а д р у г а . П о х о л о д н о м у с л ід у
сочинена неизвестным для нас автором, укрывшим свое имя под
двумя малороссийскими именитостями [Георгій Кониський і Гри
горій Пол етика], дабы сказать в предисловии, что прошедшая через
эти “отличные умы история” — “ кажется быть достоверною ” !»91.
Ненадійність «Історії русів» як історичного джерела змусила
Максимовича засумніватися в авторстві Кониського, але він і далі
вважав, що цей літературний артефакт має велике культурне зна
чення. Історичні факти перекручено саме тому, що це передусім
літературний твір, доводив Максимович. Він писав Юзефовичу:
«В этой знаменитой истории, весьма замечательной со стороны
художественной, малороссийская козаччина XVI и XVII века пред
ставлена с тою же поэтически-своевольною перестройкою истори
ческой действительности, с какою и Гоголь в своем Тарасе Бульбе, и
Шевченко в своих Гайдамаках, изображали избранные ими эпохи. О
дознании и соблюдении исторического факта у всех троих не было
и заботы!»92. Максимович високо цінував «Історію русів» яко л іте
ратурний твір і йшов услід за Пушкіним, на якого прямо покликав
ся, питаючи Юзефовича: «Не напрасно ли помыкается его [автора]
имя, за недостатки ее [“ Історії русів”] со стороны фактической, и
превозносится, за ее достоинства со стороны художественной, за
которые сам Пушкин назвал Кониского — великим живописцем?»93.
Коли 1870 року Михайло Драгоманов узявся захищати позицію
Максимовича від закидів Прижова, мало хто в науковій спільноті
вірив в авторство Кониського. Прижов тут був радше винятком. Але
Драгоманов не обмежився захистом Максимовича чи критикою
«Історії русів» як історичного джерела. Він фактично запровадив
новий підхід у вивченні вже дискредитованої історичної пам ’ятки.
Якщо Максимович цінував «Історію русів» за літературний стиль, то
Драгоманов розглядав її як пам ’ятку політичної думки і захоплю
вався політичним спрямуванням «Історії русів». Він писав: «На это
произведение надо смотреть как на памфлет в пользу прав и воль
ностей русов, т. е. малороссиян, памфлет, местами чрезвычайно
едкий и даже художественный (напр., там, где он изображает на
силия, производимые солдатами, по словам которых, “куры, гуси,
91 Там само. — С. 306.
92 Там само. — С. 301-302.
93 Там само. — С. 305.
94