Розділ 4 . С е р ц е д в о р я н и н а
Достовірність повідомлень « Історії русів » викликала підозри ще з 1849 року , але перші сумніви в авторстві виникли тільки через п ’ ятнадцять років . Публікуючи 1846 року « Історію русів » під іменем Георгія Кониського , Бодянський спирався на усталену традицію , адже саме архієпископ фігурував на титульних сторінках списків , датованих початком XIX століття . Однак титульні сторінки суперечили передмові , з якої випливало , що Кониський був щонайбільше редактором цього тексту . Бодянського одноосібне авторство Кониського цілком влаштовувало , адже він мусив пройти з рукописом через вузькі ворота царської цензури , а ім ’ я могильовського архієпископа було одним з небагатьох його козирів . Першим відкрито засумнівався в ролі Кониського у створенні « Історії русів » Михайло Максимович , один з ранніх шанувальників цієї пам ’ ятки , саме він ознайомив з нею Пушкіна . В листах 1865 року до Михайла Юзефовича , голови Київської археографічної комісії , який виступав за обмеження сфери вжитку української мови в Російській імперії , Максимович висловлював скепсис , що Кониський справді був автором « Історії русів ». Він вважав , що людина типу Кониського , добре обізнана з історією православної церкви і правових норм у Речі Посполитій , не допустила б стільки фактичних помилок і непорозумінь .
« Достопамятный муж , — писав Максимович про Кониського , — знаком был хорошо с старинными актами , относящимися к истории церкви в Западной России , и обладал большою начитанностью польских исторических писателей : о том свидетельствуют нам — его книга “ Prawa i wolności ”, изданная 1767 года в Варшаве , и небольшое сочинение его об [ Берестейской ] унии , изданное в Чтениях » 90 . Куди подівся історичний і фактичний багаж Кониського , людини у цій сфері відомої і авторитетної ? Його ерудиція не могла не проявитися в історії , яку він нібито написав , попри всю її тенденційність і дух . « Історія русів » не виказує обізнаності ні з тогочасними документами , ні з роботами польських істориків , ні з найважливішими малоросійськими літописами : все взято зі вторинних джерел , якщо не з чуток , і обіграно відповідно до авторських уподобань , без огляду на достовірність історичних фактів . Максимович вважав , що все це містифікація : « Мне сдается , что история руссов
90 Максимович М . Исторические письма о козаках Приднепровских // Максимович М . Собрание сочинений . — К ., 1876 . — Т . 1 : Отдел исторический . — С . 305 .
95