Козацький міф Kozatskyi_mif_Istoriia_ta_natsiietvorennia_v_epokh | Page 94

Ча с т и н а д р у г а . П о х о л о д н о м у с л ід у
ния ее царю Алексею Михайловичу ». Там він порівняв фрагменти « Історії русів » про ранню історію козацтва з іншими джерелами і назвав повідомлення анонімного автора « баснями ». Інформація Кониського , що козацький гетьман XVI століття Дмитро Вишневецький допомагав московській армії в обороні Астрахані від турків 1577 року , не підтверджується російськими джерелами , доводив Соловйов , а повідомлення , що на Берестейській унії 1596 року був присутній єпископ чернігівський , безпідставне , адже Чернігів тоді належав Московії , а не Речі Посполитій88 .
Викриття Соловйова шокували шанувальників « Історії русів », але для уважних дослідників сюрпризом не стали . Дмитро Бантиш- Каменський дуже вибірково використовував дані « Історії русів », коли , готуючи до публікації друге видання « Истории Малой России » ( 1830 ), вперше ознайомився з цим текстом . У 1834 році Ізмаїл Срезневський , перший публікатор уривків з « Історії русів », також назвав її повідомлення « баснями ». Срезневський , сам автор літературних містифікацій , знав , про що говорить . Пантелеймон Куліш сумнівався в надійності трактату щонайменше з 1846 року , коли скаржився московському історику і філологу Михайлу Погодіну на рішення Бодянського опублікувати його : « Не розумію тільки , чому друкування історичних українських джерел почато від літопису Кониського , коли маємо джерела в строгішому смислі слова , себто історичні твори ». Потенційні проблеми з авторством Кониського були очевидні вже для Олександра Пушкіна . 1836 року він звернув увагу на численні й детальні батальні сцени в рукописі , нібито написаному архієпископом . Він пояснював цю суперечність шляхетним походженням Кониського : « Видно , что сердце дворянина еще бьется в нем под иноческою рясою ». Пушкінська ремарка виявилася пророчою , але в той час ніхто детальніше не цікавився питанням авторства89 .
88 Соловьев С . М . Очерк истории Малороссии до подчинения ее царю Алексею Михайловичу // Отечественные записки . — 1848 . — № 11 . — С . 1-34 ; № 12 . — С . 147- 166 ; 1849 . — № 2 . — С . 215-270 , тут 270 .
89 Возняк М . Псевдо-Кониський і псевдо-Полетика (« Исторія Русовъ » у літературі й науці ). — Львів-К ., 1939 . — С . 36-39 ; Пушкин А . С . Собрание сочинений Георгия Кониского , архиепископа Белорусского // Пушкин А . С . Полное собр . соч .: В ю т . — М . -Л .: Изд-во АН СССР , 1949- - Т . VII . - С . 336 .
92