Ч а с т и н а п е р ш а . З а г а д к а
із джерел другого видання «Истории Малой России» (1830) Дмитра
Бантиша-Каменського і стала основним джерелом для п’ятитомної
«Истории Малороссии» Миколи Маркевича, яка вийшла друком у
1842-1843 роках. Таємничим трактатом захоплювалися не тільки
історики й письменники, а й українське дворянство, зазвичай дале
ке від інтелектуальних занять. Німецький мандрівник Йоган Коль
побував у Наддніпрянщині наприкінці 1830-х років і писав, що «іс
торія Кониського» (прізвище архієпископа він писав «Каневський»)
надзвичайно популярна у місцевого дворянства, а в деяких м ісце
востях свій примірник є в кожному маєтку76.
Існував чималий суспільний запит на публікацію «Історії ру-
сів», але плани шанувальників цього твору, зокрема «першовідкри
вача» рукопису Олександра фон Брігена, опублікувати його так і не
здійснилися. Перші уривки з’явилися друком 1834 року в альманасі
«Запорожская старина», що його видавав гурток харківських ро
мантиків. Чільною фігурою цього гуртка був Ізмаїл Срезневський
(1812-1880), автор багатьох літературних містифікацій, зокрема
спертих на «Історію русів». Уже згадувалося, що нову порцію урив
ків опублікував 1836 року Олександр Пушкін. Існували й інші пла
ни надрукувати повний текст, але до справи не дійшло. Йоган Коль
пов’язував це з вільнодумним характером «Історії русів» і мав ра
цію. Твір 1846 року опублікувало Імператорське товариство історії і
старожитностей російських при М осковському університеті, яке не
підлягало звичайній цензурі77.
Публікацію організував учений секретар товариства Осип
Бодянський (1808-1877). Він народився в Україні, закінчив М ос
ковський університет і в ньому ж став професором слов’янської
філології. Бодянський приятелював з Гоголем і Ш евченком, ціка
вився українською історією і надрукував багато джерел з історії
своєї батьківщ ини. Готуючи публікацію, Бодянський зібрав кіль
ка списків «Історії русів» і писав у передмові: «Имея несколько
76 Бантыш-Каменский Д. История Малой России: в з т. — М., 1830; Маркевич, Ни
колай. История Малороссии: в 5 т. — М., 1842-1843; Kohl /. G. Reisen im Inneren von
Russland und Polen. — Dresden und Leipzig, 1841. — P. 320-321.
77 Там само; Возняк M. Псевдо-Кониський і псевдо-Полетика («Исторія Русовъ» у
літературі й науці). — Л ьвів-К., 1939. — С. 17-27. Про дивовижну академічну кар’єру
Срезневського див.: Ламанский В. И. И. И. Срезневский (1812-1880). — М., 1890.
82