Ч а с т и н а п е р ш а . З а г а д к а
Загадковий рукопис перше захопив уяву Олександра Пушкіна,
найвідоміш ого російського поета XIX століття і основоположника
новітньої російської літератури. «Множество м ест в “Истории М а
лороссии суть картинны, начертанные кистию великого ж ивопис
ца», — писав він про «Історію русів». У 1836 році Пушкін надрукував
великі уривки з цього твору у своєм у журналі «Современник». Він
сподівався, що невдовзі вийде друком цілий твір. «Как историк,
Георгий Кониский еще не оценен по достоинству, ибо счастливый
мадригал приносит иногда более славы, нежели создание истинно
высокое, редко понятное для записны х ценителей ум а человечес
кого и мало доступное для большего числа читателей... Будем н ад
еяться, что и великий историк М алороссии найдет себе наконец
столь же достойного издателя». Авторитет Пушкіна в російській
літературі уже не підлягав сумніву, том у його оцінка «Історії ру
сів» справила великий вплив на інтелектуалів по всій Російській
ім п ерії58.
Пушкін народився у дворянській родині, і погляди поета за
його коротке життя суттєво еволюціонували. Він закінчив елітар
ний ліцей для дворянської молоді, але на 1820 рік, коли вийшла
перша велика поем а Пушкіна «Руслан и Людмила», впав у н ем и
лість. При дворі його вважали небезпечним фрондером, і більшу
частину 1820-х років Пушкін провів у засланні, сперш у на Кавка
зі, пізніш е в південній Україні і М олдавії, а потім у своєм у м аєт
ку М ихайловське у Псковській губернії. Саме в М ихайловському
Пушкін дізнався про повстання декабристів, на чолі якого стоя
ли його друзі, зокрема Кондратій Рилєєв. Спочатку Пушкін думав
їхати в столицю, але повернувся з дороги і спалив компрометую чі
докум енти і твори. Дехто вважає, що в цьом у вогні згорів і Пуш-
кін-вільнодумець. Н аступного року він написав царю прохання
про милість із запевненнями у вірності. На початку вересня 1826
року, через кілька м ісяців після страти декабристів, відбулася зу
стріч поета з царем. Микола І повернув Пушкіну свободу пер есу
58
Пушкин А. С. Собрание сочинений Георгия Кониского, архиепископа Белорус
ского // Пушкин А. С. Полное собр. соч.: В ю т. — М.-Л.: Изд-во АН СССР, 1949. —
Т. V I I . - С . 336, 344 -
70