Ч а с т и н а п е р ш а . З а г а д к а
нічним «Так оце-то та богиня!». Нападки Шевченка на монархію
не обмежувалися живими членами правлячої династії. Стріли його
сатири летіли і в Петра І з Катериною II, найвідоміш их російських
правителів минулого століття:
Це той первый, що розпинав
Нашу Україну,
А вторая доконала
Вдову сиротину.
Кати! кати! людоїди!
Наїлись обоє,
Накралися; а що взяли
На той світ з собою?
Тяжко-тяжко мені стало,
Так, мов я читаю
Історію України.
Поему було написано в Петербурзі в липні 1844 року. В люто-
м у-березні 1847-го, перед від’їздом у Київ, Шевченко вніс у текст
останні правки. Цей твір інкримінували не лише автору, а й друзям
Шевченка, які читали і робили копії з попередніх варіантів55.
Яку «історію України» читав чи то пак мав на увазі Шевченко?
Поема «Сон» майже не лишає сумнівів, що історичні дані і натхнен
ня Шевченко черпав з «Історії русів». Уперше із загадковим руко
писом Шевченко ознайомився близько 1840 року. Відтоді в його
поезії трапляється багато героїв «Історії русів», зокрема Северин
Наливайко і Яків Остряниця, як уособлення жертовності і страж
дань за долю батьківщини. Вплив «Історії русів» на поему «Сон»
особливо помітно у згадках про долю наказного гетьмана Павла
Полуботка, якого Петро І кинув у Петропавловську фортецю, де той
помер у 1724 році. Український історик Микола Маркевич 1825 року
писав Кондратію Рилєєву, що дух Полуботка був досі живий серед
колишньої гетьманської старшини. Яскравий доказ цьому — «Істо
рія русів». У ній розповідається, що Полуботок кинув Петру І зви
нувачення в порушенні прав і привілеїв козаків та сказав, що його
з царем розсудить лише Бог. Гетьман нібито закидав всесильному
імператору, що козаки «заставлены рыть линии и каналы и осушать
55 Шевченко Т. Г. Зібрання творів: У 6 т. — К., 2003. — Т. і: Поезія 1837-1847. —
С. 274-275.
68