Р озд іл 2. К о за ц ь к і а н н а л и
ну церкву. Після Берестейської унії королівські урядники заборони
ли висвячувати нових православних єпископів, і на 1620 рік церква
лишилася майже без вищого духовенства. Того року з Москви по
вертався додому єрусалимський патріарх Теофан, і Сагайдачний
переконав його висвятити нову православну ієрархію попри пряму
заборону короля. Це надавало козакам цілковито нової легітимнос-
ті. Відтепер вони не лише воюватимуть за свої права і привілеї, а й
боронитимуть упосліджену православну церкву і руський народ. З
тим, що козаки стали настільки впливовими і важливими для обо
рони Речі Посполитої, виникла ще одна проблема. Щойно було на
брано козацьку армію, як ставало майже неможливо її розпустити.
Коли на видноколі з'являлася примара війни, селяни і містяни м а
сово йшли в козаки, вимагали козацьких привілеїв, зокрема плат
ні та окремої юрисдикції, відмовлялися платити податки і брали
участь у закордонних походах, що ніяк не влаштовувало сусідні
держави. В 1625-му, через кілька років після хотинської оборони,
Річ Посполита кинула проти козаків свою армію і змусила їх розі
йтися. Козацький реєстр зменшили до шести тисяч, щ онайменше
чотирнадцять тисяч козаків більше не отримували платні. Але мир
не протривав довго.
У 1630 році козаки піднялися знову. Цього разу їхнім ватажком
став Тарас Федорович, вихрещений татарин, який зробив військову
кар'єру на Січі. Він заклйкав козаків і прикордонне населення по
встати проти польського гноблення і розпалив українську жакерію.
Під проводом Федоровича козаки і повсталі селяни розбили поль
ську армію і змусили владу збільшити реєстр до восьми тисяч, але
ціною за це стала голова Федоровича. Коли польська влада зажадала
видати його, Федоровичу і вірним йому людям нічого не лишилося,
як втекти з Січі і перейти на бік М осковії. Героїчна і трагічна історія
Федоровича надихнула автора «Історії русів» і багатьох письмен-
ників-романтиків; вони на взірець Тараса Шевченка називали ко
зацького ватажка «Тарас Трясило». Зникнення Тараса Федоровича
не заспокоїло козаків — вони й далі вважали, що їхні права порушу
ються: уряд збудував фортецю Кодак на Дніпрі, щоб відрізати коза
ків від Чорного моря і покласти край їхнім морським походам. Це
не дуже допомогло. Наприкінці 1630-х років Наддніпрянщину ско
лихнула нова хвиля козацьких повстань. їх очолили Павло Бут і Яків
Остряниця, ще один герой «Історії русів». Повстання придушили,
5і