Ч а с т и н а п е р ш а . З а г а д к а
Текст «Історії русів» підтверджував усі ці заявки на автентич
ність. Він закінчувався подіями 1769 року, з чого можна було зро
бити висновок, що кілька параграфів додалося після того, як він
вийшов з рук Кониського, але текст загалом і передмова були ціл
ком суголосні. Попри назву «Исторія Русовь» (означення русьі часто
вживали на початку XIX століття до слов’ян загалом), у центрі кни
ги стояла історія козацької України, що й уточнював підзаголовок,
де було вжито термін «Малоросія». Наприкінці XIX століття терміни
«Малоросія» і «Україна» стали майже синонімами. Але у XVIII і пер
ші десятиліття XIX століття поняття «Малоросія» стосувалося пе
реважно Лівобережжя, території Гетьманату, автономної козацької
держави, яка проіснувала трохи більше століття і була ліквідована
Катериною II в 1760-х роках.
«Історія русів», яка так захопила Олександра фон Брігена і Кон-
дратія Рилєєва в 1825 році, була перш за все історією українських ко
заків. Козацька січ за порогами Дніпра сформувалася в XVI столітті.
В середині XVII століття запорозькі козаки створили власну державу
і змінили розклад сил у регіоні, зробивши ставку на Московію у бо
ротьбі з польськими королями, своїми колишніми господарями.
Козацтво породив євразійський фронтир: у пізньому середньо
віччі і в ранньомодерну епоху там зійшлися дикий степ і заселені
території, хлібороби й кочовики, християнство й іслам — завдяки
цьому склався унікальний культурний клімат пограниччя. Козацтво
виникло як окрема соціальна верства на краю євразійського степу
на початку Нового часу. Слово «козак» у тюркських мовах означає
вільна людина, вартовий, грабіжник, і в жилах перших козаків текла
радше тюркська, ніж слов’янська кров. Це були кочові вояки, які са
мочинно, без санкції ханів і вождів місцевих племен займалися гра
бунком у степу. На кінець XV — початок XVI століття ситуація зміни
лася. Турецькі султани і намісники почали скаржитися правителям
Польщі, Литви і Московського царства, чиї землі межували з причор
номорськими степами, що османським підданцям завдають шкоди
ватаги козаків-слов’ян. Але ті відмовлялися брати відповідальність
за дії степового братства і відповідали султану, що козаки походять з
різних держав і народів та не підлягають жодній владі41.
41
Про історію євразійського степового фронтиру див.: Khodorkovsky, Michael.
Russia’s Steppe Frontier: The Making o f a Colonial Empire, 1500-1800. — Bloomington
48