Епілог
рієрусівській » конфігурації , але невдовзі переформулювали його по-своєму . Микола Костомаров , Пантелеймон Куліш і Тарас Шевченко підкреслювали егалітарність козацтва . Дехто з цих інтелектуалів заперечував елітистські настанови « Історії русів » і вбачав у них поміщицький консерватизм . Наступне покоління українських активістів реабілітувало « Історію русів » як пам ’ ятку української політичної думки , але знову модифікувало закладений у ній козацький міф . Михайло Драгоманов вважав « Історію русів » першим проявом української ліберальної ідеології і доводив , що козацтву були притаманні демократичні інституції і практики , що поєднувало Україну з Європою і відрізняло від самодержавної Росії .
Російська революція 1917 року надала старому історичному міфу нового значення . Козацтво тріумфально повернулося в українську політику 1918 року — Всеукраїнський з ’ їзд хліборобів проголосив Павла Скоропадського гетьманом , а козацька символіка і традиції мали легітимізувати його владу . Елітистська версія козацького міфу , репрезентована « Історією русів », на короткий час перемогла егалітаристську . Однак соціалісти — лідери української революції — не збиралися здавати козацький міф класовим ворогам . Наприкінці 1918 року стався заколот , і гетьмана Скоропадського усунули від влади . Переворотом керував Симон Петлюра , колишній літератор та редактор . Тепер його називали верховним отаманом — цей титул апелював до козацької військової традиції . До цього міфу вдалися навіть більшовики : вони створили загони червоних козаків , але загравали з козацтвом недовго .
Радянська влада підозріливо ставилася до козаків та козацької історії , вона вбачала тут паралелі із заможним селянством , яке опиралося сталінській колективізації , а в українському випадку козаки ще й символізували місцевий націоналізм . Наприкінці 1930-х років влада реабілітувала Богдана Хмельницького : спершу його вважали представником ворожих правлячих класів , а потім він зайняв помітне місце в радянському пантеоні завдяки своїм антипольським заслугам та ролі у « возз ’ єднанні » України з Росією . Однак решту козацької міфології радянський історичний наратив згодом відкинув . На початку 1970-х років , коли надто самостійного Петра Шелеста , керівника республіканської компартії , усунули з посади за націоналістичний ухил та ідеалізацію козацтва , дослідження козацької історії фактично опинилися під забороною . 1990 року козацький міф
400