Епілог
автора проти поляків вважали доказом його російськості , а з того , що він відкидав назву « Україна », робили висновок , що він вірив у єдність руської нації . І навпаки : глорифікацію козаків і огуду на адресу царських підданців-великоросів вважали ознакою української ідентичності автора .
Як видно з тексту « Історії русів » та нашої розповіді про стародубську групу « незвичних підозрюваних », автор трактату навряд чи був принциповим противником імперій чи імперського правління як такого . Він зберігав лояльність до правлячої династії , але водночас боронив права і привілеї козацької нації . Промовиста ілюстрація — авторський вибір героїв і негідників . Найпозитивніший персонаж « Історії русів » — гетьман Богдан Хмельницький . Козацька еліта після поразки 1709 року відродила справжній культ Богдана , гетьман став ідеальним символом лояльності до ім перії та непорушності прав і привілеїв , наданих козацькій державі російськими царями . Гетьман Іван Виговський , який по смерті Хмельницького повстав проти царя , навпаки , став одним з найбільш негативних персонажів наративу . Автор трактує права і привілеї , отримані Виговським від поляків , особливо під час Гадяцьких статей , з повагою , ба навіть із захопленням , але самого гетьмана засуджує .
Що стосується Івана Мазепи , автор висловлює свою позицію дуже неохоче , Мазепа у нього ні герой , ні зрадник . Мазепинську дилему розв ’ язує історія Павла Полуботка — він помирає , захищ а ючи права своєї нації , але не повстає проти царя . Незалежницькі заклики Мазепи не знайшли розвитку в історіографічній та політичній думці і лишилися латентною загрозою імперії . Безпосередня мета автора була інша — виторгувати в імперської влади якнайвигідніші умови . Тому його критика адресувалася не Петру І чи Катерині II , а царедворцям на зразок батуринського ката Олександра Меншикова456 .
456 Про головні тенденції української історіографії XIX століття див .: Koznarsky , Taras . Izmail Sreznevsky ’ s Zaporozhian Antiquity as a Memory Project // Eighteenth- Century Studies 35 . — No . 1 ( 2001 ). — P . 92-100 ; Кравченко В . Нариси з української історіографії епохи національного Відродження ( друга половина XVIII — середина XIX ст .). — X ., 1996 ; Плохій С . Великий переділ : Незвичайна історія Михайла Грушевського / Пер . з англ . М . Климчука . — К .: Критика , 2011 . — С . 35-217 ; Толочко А . Киевская Русь и Малороссия в XIX веке . — К .: Laurus , 2012 ; Velychenko S . National
393