Епілог
Крім історії м одерного націєтворення, користь для розуміння
«Історії русів» та її епохи дає імперський контекст. Він допомагає
пояснити особливості «Історії русів», що їх пропущ ено, маргіна-
лізовано або хибно витлумачено у працях дослідників пам ’ятки,
які послуговувалися винятково національною парадигмою. Як
ми вже переконалися, «Історію русів» було створено в середови
щі спадкової старш инської еліти, прекрасно інтегрованої в Ро
сійську імперію. Ця еліта переймалася втратою традиційних прав
та привілеїв і хотіла покращ ити умови входження в імперський
політичний та соціальний простір. Імперія розш ирювалася, ко
лишнє прикордоння перетворю валося на серцевину країни, старі
внутріш ні кордони зникали, том у просвітницький проект центра
лізації і стандартизації вимагав скасування особливих прав і при
вілеїв, що їх мали окремі стани-корпорації і території. Опір цьом у
проекту — суть «Історії русів». Обидві сторони дискусії говорили
мовою П росвітництва, але використовували її по-різном у: одні
підкреслювали раціональність та ім перську централізацію , інші
навпаки — права та свободи колишніх підданців, які тепер пере
творювалися на громадян.
Політичний, соціальний і культурний дух централізаторської
імперії не міг не вплинути на ряд важливих особливостей «Історії
русів». Наприклад, на мову, якою написано цей твір, тобто росій
ську м ову української еліти кінця XVIII — початку XIX століття.
Вона відрізнялася від мови столичних літературних салонів і була
сильно позначена військово-бюрократичною лексикою (ознака ім
перського досвіду козацької еліти) та українським просторіччям
(притаманним старш инському оточенню та козацькій історіогра
фічній традиції). Дедалі більший вплив російської мови, помітний
в «Історії русів», свідчив про нову культурну ситуацію в Гетьманаті,
де проявлялися всі ознаки культурно-колоніальної ситуації. Росій
ська мова «Історії русів» (на відміну від української мови «Енеїди»
Котляревського) пов’язувала спадкову козацьку еліту з російським
імперським ядром, але відділяла її від власного народу. Вона іде
ально відповідала політичній та культурній програмі старшини —
інтегруватися в імперію. Російська мова сприяла фантастичному
успіхові «Історії русів» і в малоросійського дворянства, і в росій
ського читача, але вони по-різном у інтерпретували цей текст. Пер
ші розуміли і засвоювали національну ідею твору, а другі передусім
391