Розділ 17. С у п е р н и к и
приймалися як доказ шляхетства, якщо чиїсь предки мали їх, і щоб
до вирішення справи подальші супротивні рішення герольдії були
призупинені», — було сказано у заяві маршалка Ширая443.
Усі ці роки Ширай уособлював центр місцевого політичного й
суспільного життя, в його стародубському домі збиралося «лучшее
общество» Сіверщини. Ядро цих людей складали родичі Ширая, чиї
фамільні історії фігурують на сторінках «Історії русів». Миклашев-
ських, Гудовичів і Галецьких, крім того, що їхніх предків виведено в
останній частині трактату, об’єднувало те, що всі вони були родича
ми Степана Ширая. Він стояв у центрі матримоніальної мережі, яка
пов’язувала ці фамілії і поєднувала стародубських аристократів з пе
тербурзьким світом Завадовських і Безбородьків, теж родичів Степа
на Ширая. Був Ширай причетний до написання «Історії русів» чи ні,
але в цьому творі дивовижно відобразилися його особисті і родинні
симпатії. Що ближче якась стародубська фамілія стояла до Ширая, то
помітнішу роль вона відігравала на сторінках «Історії русів».
Нагорі цього списку стояв Василь Гудович, рупор ідей автора
«Історії Русів» і дід по матері Степана Ширая. Меншу увагу приді
лено стародубському полковникові Михайлу Андрійовичу Микла-
шевському, предку Степана Ширая по чоловічій лінії. Інші родичі
Ширая, Галецькі, фігурують не завжди в позитивному світлі. Але не
все залежало від ступеня спорідненості, важили і стосунки всере
дині родини, про що свідчить розрив Ширая з дружиною Уляною
та складні стосунки з її сім ’єю, Борозднами. Імені Борозден немає
в «Історії русів», коли автор розповідає одну з їхніх сімейних істо
рій, мало того, предок Борозден, гадяцький полковник Антін Кри-
жановський, став мішенню різкого випаду автора. Поза сумнівом,
текст «Історії русів», що його поширював Степан Ширай, відбивав
його погляди на те, чиї предки заслуговують на місце в історії Укра
їни, а чиї — ні.
Чим іще виділяється Степан Ширай на тлі інших стародубських
кандидатів на авторство твору? Він краще за всіх вписується в гі
потетичний портрет автора. Ми знаємо, що висловлені в «Історії
русів» або схожі на них ідеї в домі Ширая обговорювали задовго
443
Цит. за: Свербигуз, Володимир. Старосвітське панство. — Варшава, 1999. —
С. 172-173. Див. також: Когут 3 . Російський централізм і українська автономія: Лік
відація Гетьманщини, 1760-1830. — К.: Основи, 1996. — С. 218-225.
377