Ч а с т и
н а п ’ я т а
. Р одинне коло
чубея та його родини було в «Історії русів» очищено від підозрілого
зв’язку з проклятим Мазепою.
Ми не знаємо, звідки Калайдовичу було відомо про те, що Ко
чубею не сподобалася «История» Бантиш а-Каменського, але не
менш цікаве тут інше: Погодін, згадуючи про «жену полковника
Кочубея», вводить у м азепинський сюжет персонаж «дружини пол
ковника», про котру нічого немає в ж одному інш ому тексті, крім
«Історії русів». Зазвичай тут фігурує донька генерального судді
Кочубея. Звідки Погодін почув про полковникову дружину: від Ко
чубея через Калайдовича чи від Михайла Ширая? Ми не знаємо
відповіді на це питання, але рем арку в погодінському щ оденнику
дуже важко, а то й неможливо інтерпретувати без долучення до
цієї справи Шираїв і їхніх родичів та знайомих в Україні, Москві
та П етербурзі441.
Історія про полковникову дружину і складні стосунки Віктора
Кочубея і Миколи Рєпніна могли мати вплив на кінець кар’єри, а то
й життя Рєпніна. Після відставки Рєпніна з посади малоросійського
генерал-губернатора керувати краєм доручили зятю Віктора Кочу
бея графу Олександру Строганову. Саме при ньому почалося роз
слідування «фінансових зловживань» колишнього генерал-губер
натора. Рєпніна підозрювали у привласненні 200 о о о рублів під час
будівництва інституту шляхетних дівчат у Полтаві. У розпал роз
слідування Рєпнін вийшов зі складу Державної ради в Петербурзі
і разом з сім ’єю виїхав за кордон. Більшість його маєтків конфіс
кували в державну скарбницю. Злочину не довели: виявилося, що
Рєпнін справді виділив кошти, призначені на інші потреби, на бу
дівництво інституту, але не привласнював їх, мало того, дав на цю
справу ще 65 о о о своїх грошей. Але слідство припинилося тільки по
його смерті і, ймовірно, не тільки отруювало, а й вкоротило Рєпніну
життя. Він повернувся з-за кордону 1842 року і оселився в Яготині —
єдиному своєму маєтку, не конфіскованому державою. Рєпніна по
суті спіткав фінансовий крах. Але він і далі щедро жертвував на від
будову Густинського монастиря, де його й поховали в січні 1845-го.
441
Кравченко В. Нариси з української історіографії епохи національного від
родження (друга половина XVIII — середина XIX ст.) — X., 1996. — С. 169, 177;
Saunders D. The Ukrainian Impact. — P. 183, 311; Исторія Русовъ. — М., 1846. — С. 201;
пор.: Бантыш-Каменский Д. История Малой России. — М., 1903. — С. 373, 574 - 577 -
374