Р о з д іл 17
Суперники
У червні 2000 року настоятелька Густинського Свято-Троїцького жі
ночого монастиря на Чернігівщині отримала несподівану телегра
му аж із Парижа. Її відправив князь Михайло Рєпнін, нащадок Ми
коли Рєпніна-Волконського, малоросійського губернатора початку
XIX століття, якого поховали в цьому монастирі. Паризький Рєпнін
вітав черниць з 400-літтям монастиря. Те, що монастир проіснував
весь цей час, саме по собі схоже на диво. Густинський монастир, за
снований іб о о року в козацьку епоху, став одним з найвідоміш их
православних монастирів у Гетьманаті. Козацька старшина охоче
жертвувала цій обителі, а гетьман Іван Мазепа профінансував бу
дівництво однієї з церков. Скасування Гетьманату лишило Густи-
ню без м еценатів, монастир опинився під загрозою закриття. Його
таки закрили за наказом Петербурга 1793 року в рамках реквізиції
монастирських земель.
Густинський монастир відродили завдяки місцевим пожертвам
через п ’ятдесят років. Він знову відкрився 1844 року, а якраз у січні
1845-го помер Микола Рєпнін, якого там поховали. Монастир знову
закрили після революції 1917-го. Надгробки розбили, могили роз
рили, пограбували і так покинули. Справжнє диво, що монастир не
підірвали на початку тридцятих, у роки активної атеїстичної кам
панії. Нова комуністична релігія виявилася облудою. Комунізм не
настав, Радянський Союз розпався, боротьба з релігією і знищення
церковних пам ’яток лишилися в минулому. У грудні 1993 року Гус
тинський монастир відкрив ворота для нового покоління черниць.
Відродити і відбудувати монастир було дуже важко: крах Радян
ського Союзу супроводжувався економічним колапсом. У червні
2000 року черниці мали всі підстави святкувати і дякувати. Теле
360