Розділ 16. Впливовий зять
стоящему, и имеющ ему сей латинский девиз: non solum armis (не
только оружием)». Прикметно, що культ Петра Р ум ян цева серед
українського дворянства на початку XIX століття символізував вод
ночас і лояльність, і опозицію імперії424.
Якщо вірити щоденнику Погодіна, лейтмотивом українських
скарг було незадоволення політикою, яку імперська влада провади
ла в колишньому Гетьманаті. Для таких настроїв було багато при
чин, резони для них мали не тільки колись успіш ні люди на зразок
Ширая, а й пересічна українська шляхта. Не дивно, що в коло ро
дичів, сусідів і друзів Ширая входить більшість наших «незвичних
підозрюваних».
Ханенко особливо виділяв у цьому колі Михайла Скорупу, який
регулярно бував у домі Ширая, його портрет, як можливого «підо
зрюваного», ми намалювали в одному з попередніх розділів. Ши
рая та Скорупу — двох відомих стародубських діячів поєднувала не
просто дружба: батько Михайла Скорупи, який доводився племін
ником Павлу Скорупі, виховувався у своїх близьких родичів Шира-
їв. Кілька поколінь ці дві стародубські родини були тісно пов’язані
між собою шлюбами. Брат Павла Скорупи Григорій породичався з
Шираями ще в 1720-х роках.
Ще одним близьким знайомим Ширая був наш інший «підозрю
ваний» Іван Лашкевич — він жив у Брахлеві за якихось 12 кіломе
трів на південний схід від Солови, родинного маєтку Шираїв. Саме
через Ширая Лашкевич передавав з Петербурга, де він боровся за
майно своєї дружини, приватні листи додому. «Теперь сие [пись
мо] отпущаю через соседа моего и друга Степана Михайловича Ши
рая, в надеянии, что дойдет к тебе скоро через Брахлов», — писав
Лашкевич Настасії у червні 1791 року. Лашкевич був тільки на чо
тири роки молодший за Ширая, очевидно вони знали один одного
з дитинства. З цього листа можна припустити, що на початку XIX
століття, коли генерал-майор вийшов у відставку і повернувся на
Стародубщину, Лашкевич був бажаним гостем у його дом і425.
424 Шаликов П. Путешествие в Малороссию. — М., 1803. — С. 214,205,207-208.
425 Любец