Розд іл 16. Впливовий зять
русів» задовго до того, як старий генерал почав поширювати списки
твору. У цього факту може бути два пояснення: або Шираї читали цей
твір до 1822 року, або автор «Історії русів» походив з близького до
Шираїв кола. Відомі сьогодні історичні джерела додають вірогідності
обом припущенням. Як вказав Оглоблин, зв’язок Шираїв з гринів-
ським маєтком, де начебто вперше знайдено загадковий рукопис, не
обмежувався тим, що Ширай обіймав посаду чернігівського маршал -
ка. Цей маєток належав родині Шираїв у XVIII столітті і перейшов
Безбородькам як посаг 14-річної нареченої Іллі Безбородька Ганни
Ширай, двоюрідної сестри Степана Ширая. Ілля помер 1815 року, і
вона володіла маєтком до самої своєї смерті 1824 року. Отже, Степан
Ширай не був чужим у Гриневі і міг мати доступ до бібліотеки двою
рідної сестри задовго до 1828 року. Він міг прочитати «Історію русів»,
якщо вона вже була в бібліотеці, або й сам її туди покласти.
Запис у погодінському щоденнику порушує важливе питання про
коло друзів і родичів Ширая, які могли сповідувати погляди, що про
них з Погодіним говорили Михайло Ширай і Олексій Кубарев. Хто
вони? Цілком можливо, що до цього кола належав автор «Історії
русів» або люди, в той чи той спосіб дотичні до написання твору.
Спробуймо реконструювати коло Шираїв, починаючи з «пенсійної»
біографії самого Степана Ширая.
Ширай вийшов у відставку 1797 року і оселився в Солові, але був
ще повен енергії і бажання служити. Згідно з однією апокрифічною
історією, Ширай, незадоволений роботою місцевого губернатора, за
пропонував свої послуги імператору Павлу І. Це виявилося хибним
кроком. Імператор так і не пробачив Шираю заворушень у його пол
ку, а всемогутнього Олександра Безбородька вже не було (він помер
1799-го). Відповідь Павла І Шираю опублікував у другій половині XIX
століття А. В. Шереметєв. «Господин ст[атский] сов[етник] Ширяй! —
писав імператор. — Достижение в империи высших почестей по
зволительно всякому; желание ваше быть малороссийским генерал-
губернатором похвально; но для сего мало одного вашего желания,
необходима к этому и моя воля, а я вам оной не соизволяю. Павел»415.
415
Письмо императора Павла. Ширяй. Сообщил А. В. Шереметев // Русская ста
рина. — 1875. — Т. 12. — Кн. 4. — С. 820. Пор.: Пыляев М. Замечательные чудаки и
оригиналы. — М., 2003. — С. 268-270.
351